Глузд. Безглуздя

ГЛУЗД. БЕЗГЛУЗДЯ

***
   Старчик казав:
   «Наймарніша марнота – все в світі вважати марнотою!»
***
   Як розвалиться піч, чи варто валити хату?
***
   Знахідка – втрата, пропажа – дарунок. 
***
Старчикова об’явка:
   «Коли купите що чи знайдете, не вважайте за своє, і тоді не знатимете ви, що то є таке продати чи загубити».
***
   Роздуми Старчика:
   «Чи є таке, щоб зійшло посіяне жито, та не вийшли люди на ви;жинки. Та бува, на жаль, що виростає на полі одна лише щириця, і її скошують люди як золоту ниву, а потім, годуючись з того врожаю, кажуть: «Можна їсти. То давайте й на наступний рік посіємо щирицю?» А як настає година сівби, так і роблять».
***
    Про чоловіка, які наполегливо робив якусь марноту, Старчик казав: «Пасе кішок».
***
   Під час сердечної бесіди, Старчик якось сказав:
   «Безліч непотрібних речей обтяжують мозок людини, ще й вважаються ним за святині».
   «Наведи приклад» – попрохали його.
    Старчик звернувся до учня, що сидів праворуч:
   «Ось ти, Йване, де народився?»
   «У Росії».
   «Любиш ти свою Материзну?»
   «Ще й як люблю! Навіть життя готовий віддати за Неї!»
   «А чи був ти коли в Росії?»
   «Ні. Мене, ще немовлям, вивезли батьки на Україну. Тут я виріс й живу».
   «То це означає, – сказав Старчик, – що ти готовий розпрощатися з життям заради того, чого ти ніколи не бачив на власні очі?»
   «Ну…»
   І прорік любомудр всьому товариству:
   «Коли Бог дарує у спадок цілий скарб, чи варто сторожувати затертого мідяка?!..»
***
    Хай назавжди відійде: «не постоїмо за ціною…»; хай на віка запанує: «це буде, якщо так треба…»
***
   Всі знають, що таке ганятися за двома зайцями. Чоловіка, який хотів устигнути і там і сям, Старчик називав Тут-Там-Хамоном. Посіпакуватого «фараона», міг він і висміяти добряче. Як от: «Гарна Ганя-роздабаня, напівпила, напівїла, два городи обробила, одна диня уродила».
***
 ЯК ТРИ УКРАЇНЦІ ДІЛИЛИ ШМАТ САЛА

   Перший відрізав ножем більший шмат сала, загорнув у білу хустину, заховав під полу кожуха і сказав: «Так багато голодних. Цей шматочок сала я беру собі і людям». Другий забрав решту сала і теж сказав: «Приїжджають гості. Гість для українця більше ніж друг». Третій, ковтнувши слину, сказав: «А що робити мені? Я теж люблю сало!» На що перший йому відказав: «Любов надихає на пошук. Шукай, і ти обов’язково матимеш біле й м’якеньке диво».