Осiнь прийде неприкаяна звiдкись...

Борис Смыковский
Осінь   прийде  неприкаяна   звідкись
Серце   покличе   спустошене   в   свідки:               
- Літо  пройшло.
І   невідомо,  що  ще  нам  залишилось,   
Чому  так  гостро,  так  солодко  дишеться?       
Сонце   зайшло,
Але   заграва   впівнеба   колишеться
Плавленим  склом.
Не  задихнутись    розжареним  вітром…
Не   погасити   як   сяючу   квітку
Серця   твого?
Осінь   у    першому    жовтому  листі…
Осінь    у    тихо  згасаючім  світлі…
Ти  -   мов  вогонь,
Ти  -   моє  тануче,  лагідне  літо,
Ти  -   моя  осінь,
                по  небу  розлита,
Мій   незбагненний,
                розхристаний  вітер,
                дивний  мій  сон.


© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214081900555
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Борис Смыковский
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Борис Смыковский