Суди. Pозсуди

СУДИ. РОЗСУДИ

***
   Коли Старчику запропонували стати суддею, він відмовився.
   Його запитали: «Чому?»
   І він сказав: «Тіло людини зліплене з землі. Як я можу судити землю, адже вона свята. Дух у людину вдихнув Сам Господь, то чи вправі я судити Бога?»


УРОК СТАРЧИКА

   Ви чули, що сказано: «Не судіть, щоб і вас не судили». І я вам кажу: не судіть, хай вас судять, бо не можуть не судити, і як забачать на Могилі кам’яну бабу, навіть її судять, а сокіл на неї сяде, і його слівцем не обминуть, називаючи хижаком. Не судіть нікого, будьте, як та кам’яна баба на Могилі, яка нікого не судить, до якої прилітає сокіл.


УРОК СТАРЧИКА.

   Сказано вам: «Вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого». І я вам кажу: якби-то у кожному оці колода була, не важко було б теє зробити. А коли там ліс цілий, то що вдієш? Тридцяти трьох життів не вистачить для того, щоб очистити око. Тож поспішайте, рідні мої, вийти з того лісу. Тікайте мерщій або в степ, або до річки дивитися червоного сонця. Важко це зробити, але як треба!
***
   Одному городському Старчик запропонував написати над воротами в’язниці: «Ти не шукав миру там, знайди його тут».
***
   Казав Старчик:

   «Не та тепер днина, щоб каміння збирати: бо чужі вчать, як чуже дбати, а свої – як свого цуратись».
***
   Краще сума та сопілка, аніж тереми та горілка.
***
   Між мухою і ведмедем є дещо спільне: обидва вони полюбляють мед, а ще впадають у зимову сплячку. Та хіба цього досить, щоб назвати їх однодумцями?
***
   Коли господар забуває про хату свою, то й приходять до нього гості, яким досить погостювати і на його подвір’ї.
***
   Моя зірка далеко від тебе, тому ти кажеш, що сонце більше за неї.
***
   Якось один із відвідувачів сказав Старчику:
   - Серед громадян міста існує тверде переконання, що ти живеш за принципом «моя хата з краю».
   - Істинна правда, – мовив мудрець. – Я й тобі раджу триматися цього правила.
   - Дурне діло.
   - Чому дурне?
   - А хто ж тоді піклуватиметься загальноміськими справами?
   - Слухай сюди, діяч! – сказав усміхнено Старчик. – Це прислів’я наших пращурів - вельми мудре і багатозначне. Кажучи: «Моя хата з краю», – людина засвідчує цим не тільки фактичне місце знаходження своєї хати, а й сповіщає: «Так, моя хата з краю, але ж у межах села. Я не маю жодного права і бажання втручатися у приватне життя мого сусіди, але мені аж ніяк не байдуже, що відбувається у селі. Моя хата з краю, і це означає, що саме мені відзначено долею першим зустріти і друга і ворога, які спрямують свої стопи до нашого села».
***
Сатана норовився, з неба звалився.
Фараон комизився, у морі втопився.
А ви гордуєте, куди прямуєте?
***
   Хіба одне й те ж, коли Дуб-Стародуб золоті яблука давав, а тепер лише дулі крутить. 
***
   Для одного степ – чоловік, для іншого – жінка. Одні вважають місяць жінкою, інші – чоловіком. Але що для Всесвіту місяць? Світило. І що для звіра степ? Поле поживи під ковдрою неба, на якім невидима рука розсипала золоте пшоно СЕРЕДНЬОРІДНОСТИ.
***
   Казав якось камінь своїм братам:
   «Дивуюсь я людям; одні нас збирають, інші – розкидають. І нікому з них не спаде на думку щось з нас побудувати».
***
   Бздюх бздюху лає, що та вельми воняє.
***
Баба сказала - весь світ оббрехала.
***
   Хтось закинув Старчику:
   «Ти вже два тижні перебуваєш у нашому місті, в корчмі тебе бачили, а в церкві ні. Де ж твоя святість, про яку ходить так багато чуток?»
   Мудрий сивань відповів словами народного прислів’я:
   «Доброго корчма не зіпсує, злого церква не направить».
***
Слухай, Саню, пораду файну:

Не суди людей по їхніх ділах,
Світ не собака, а ти – не реп’ях.
Скільки я знаю такого:
був чоловік душохватом, а став святим;
був богобоязливий муж, а однораз,
                не втримався, блуд сотворив.
Кожний по часі отримує сутнє:
Святий – минуле, а грішний – майбутнє.
Щоб сповнилось суду твого торжество, –
Спершу вивчи власне єство.
Лиш пізнаєш себе – осягнеш вічну мову,
Яка в прозиранні слугує основою.
Тільки проглянеш себе ти наскрізь,
Тоді увсебіч і суди, і дивись.
То є ключ, що був даний нам всім від початку,
Яким одмикаються сущі дверчатка.