ДВI ДОЛI

Пішов  на  десять,  взялИ  на  сорок  п’ять,
Пройшло  півроку,  а  татко  у  АТО  воює,
Втішають  свою  маму  двоє  дошкільнят,
Вона  ж,  як  може,  одягає  їх  й  годує.   

Зі  Сходу  біженців  всім  миром  прийняли,
В  них  двоє  мають  своїх  маму  й  тата,
Житло  та  одяг,   їжу  їм  усім  дали,
Все,  що  змогли  і  чим  душа  багата.

То  ж  поряд  сім’ї   дружно  тут  живуть,
Обидві  скривджені  і  якось  виживають,
Одна  послала  батька,  щоб  другУ  звільнить,
А  друга  вже  собі  на  звільнення  чекає.

Росію  кликав  хто  а  чи  загарбника  вітав?
І  хто  кому  тепер  за  жах  цей  винен?
Борись,  щоб  в  Україні  вільній   мир  настав,
А  татко  дошкільнят  цих  не  загинув.

Щоб  душу  й  серце  чистим  зберегти,
Нікому  честь  і  совість  не  продати,
Землі  своїй  усе,  що  зможеш,  присвяти,
Бо  твоя  правда  лиш  у  власній  хаті!
              20.08. 2014р., Київ