Грiх. Kаяття

ГРІХ. КАЯТТЯ

***
   Старчик якось казав:
   «Люди загалом або впадають у гріх, або шукають святості. Не можна бути воднораз і святим, і грішним. Чому ж тоді ті, що шукають влади і грошей, прагнуть ще й мати любов? По природі речей це так само – неможливо, бо суспільний успіх – здобуток твердошиїх, а любов... любов підкоряється ніжним».
***
   Дивлюся на плем’я своє, що каже в одно: «Ось, ми покаялися». Як потрапили вони на острів покаяння, коли не було перевізника, й жоден з них не вміє плавати?
***
   Прийшли якось до Старчика автори книги «Грішна душа».
   «Чи є ще серед гріхів такі, про які ми не знаємо?» – питають.
   «Є, – сказав Старчик. – Гріх – нагадувати, що існують гріхи, ще й закликати людей до каяття».
***
   Не журіть себе, любі мої, за помилки свої. Не ображайтеся на людську кривду. Не шукайте святості, і ви забудете, що то є гріх.
***
   ВІСТИНА

   Ви чули, що сказано вам: «Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів, – і дар Духа Святого ви приймете!» І я вам кажу: дар Духа Святого вже дано вам; щодня він піклується, щоб здолати вашу непевність. Вам лишається одне: не заважати Йому це робити.
***

ЛІКИ  ВІД  ГРІХА

   Один чоловік, який все життя лікувався од гріха і марно перепробував безліч пігулок та рудотелів, завітав якось до Старчика. Розповів він йому про своє горе. Старчик уважно вислухав бідолаху, а тоді й каже:
   «Ось давай я тебе борщем пригощу».
   Той погодився. А коли одвідав він борщу, то всі гріхи його як рукою зняло.
   «Навчи, – каже, – й мене готувати такий борщ».
   І Старчик його навчив:
   
   Набери у казан води природного буйства;
   кинь варитися м’ясо безбоязні;
   покриши буряка і картоплі сумніву до всього, що люди вважають гріхом;
   додай капусти щирості;
   залий все томатом волі своїх відчуттів;
   зроби засмажку з цибулі-спостирежливості, моркви  –  мирної розмови з буттям, і олії – спостерігання за своїми вчинками;
   присоли вариво сіллю забуття, що то є праведність, а що неправедність;
   заправ це лавровим листом довіри до Сущого, окропом світлої тиші і перцем терпіння. 
   А як сідатимеш їсти, то кинь ще у миску ложку сметани занедбання такого поняття як каяття. Їж цю страву щодня. Бо як почнеш постувати і хилитися до загальної поміркованості, то знов захворієш і почнеш шукати ліків від гріха.
***
Коли я чую: «Усі грішні!»,
Мені робиться смішно.
Хто пам’ятає, що в кожнім серденьку мешкає Бог,
Не пустить гріхи на свій порог.
Спостерігайте ж, братусі, за серденьком невтомно,
Й гріхи ваші стануть бездомними.