Лiто ось-ось вiдiйде...

Літо  ось-ось    відійде  і  прозора
Стелиться тиша,  крізь  неба  блакить,
Слідом  за  ангелами, над   просторами,
Серце,  мов  ластівка,  в’ється,  летить...



             * * *
Розправивши  крила,
         дерева  зібрались  летіть
Далеко  далеко,
         за  стрімко  згасаючим  літом.
Тріпочеться  листя,
         тремтливо  запалює  світ,
Кому  наостанок
          це  благословення   вогнисте?
І  важко  повірить,
               що скоро  це  щезне  усе.
Так  щедро відміряно,
                скільки  за  це  заплатити?
В  згасанні прозорому –
                таїна,  загадка,  сенс
Життя  мого, Господи,
                Тільки  б  до  денця  допити!


                * * *
Серенади  блакитного  світла  і  вітру.
Верховіттями  лісу  кочівля  багряних   лисиць.
Полетить  твоє  серце  по  сліду  зрадливого  літа,
А  тобі  залишатись,  молити  у  Бога: „ Прости !”
Тільки  світло  прозоре
                у  серці  на  згадку  лишити,
Тільки  світло  і  зорі, 
                згасання  далеких  світів...