ШАНА. ГАНА

ШАНА. ГАНА

***
   Старчика запитали:
   «Чи радієш ти з того, що шанує тебе Україна?»
   На що щирий сказав:
   «В якій країні не поважають мандрівну людину, якщо вона несе мир?»
   «То звідки ти родом?»
   Ось що відповів мандрівник:
               
«Родом я з того саду,
Що серденьку дає усладу.
Вийшов я з того поля,
Де цінують внутрішню волю.
Я камінчик з тої гори,
Де в’ють гнізда терпіння орли.
Ще й я  крапля з ріки Таїна;
Тиха, чиста й блаженна вона».
***
   Запитали якось Старчика:
   «Вчителю, чи назвуть вас колись люди праведником?»
   «Боже збав!»
   «Чому?»
   «Чи чули ви таке: води хоч топись, та ніяк напитись? Ото про них».
   «Як це?»
   «Праведники Єрусалимські багато благочестя мали, Бога шанували, а Сина Його не признали».
   «Хто ж ви тоді є?»
   «Я?.. Для людей  –  лицемір, а про себе… збираю мир. Кого мучить спрага, пий моєї душі благо. Ховає Старчик своє джерельце. Хто його знайде? Шукаюче серце!»