Дещо про Укра ну

    Квітуча мова            
                ... Не бійтесь заглядати у соловник,
                Це пишний яр, а не сумне провалля.
                Збирайте як розумний садівник
                Достиглий овоч - у Грінченко й Даля...

   Звук рідної мови сповнюється ніжності, коли починаєшь бачити її красу, щирість, подих знань й надбань славетного минулого, бо суттєво й вкрай важливо для української людини зберігати та розвивати мову рідної країни. 
   Я вважаю, що рідна мова - цe нeоцiннe духовнe багaтство,що пeрeдaється з поколiння в поколiння,в якому зaклaдaється простe волeлюбнe слово нaроду, мов нeвичeрпнa пeрлинa,i мaтeринськa лaскa,i зeмнa мудрiсть,i бaдьорe рiднe повiтря, цe нaйулюбнiшa прaця, цe нaтхнeння, i головнe - цe людинa!

   Українські щирі землі

   Українські щирі землі - це яскравий приклад, в якому природа стає поетично-одухотворенною, вона ніби вторить душевному стану людини. Цей чуттєвий і ніжний потяг, мов психологічне олюднення природи в поєднанні з яскравістю невеличких деталей, дрібних часток та клаптиків цього величезного, неповторного, рідного й особистісного для кожного - батьківського краю. 
   Практично кожна мить у житті не обходиться без чарівних - життєрадісних чи сумних (це залежить від обставин)образів природи, рідної хати, пахощів чернозему, шелесту-розповіді квітів на лузі.
   У української людини світ сприймається через чарівну музику природи, бо рідна земля для неї звучить. Так, звучить! Звучить, по-справжньому, у многоголос'ї, з переливами, з барвами мажорних та мінорних ладів. Звучить,як орган,повертається із одного містечка країни в інше, з іншого - дає коло по всій жовто-блакитній гамі почуттів у опиняється у кожному серці. Звучить і відіграє як погляд коханої людини, який нагадує нам мільйонні співи-передзвіни лелек, майстерні концертні вистави природи із звучвнням особливих скрипок-сопілок у чистому полі...
   На рідній землі все дихає щедротами благодатної української Неньки-Природи. Які в нас багатства яблуневих садів, вишневих дерев біля домівок, запашних й жовто-гарячих абрикосів. А яка ж в нас родить пшениця!   
   Славиться Україна й достиглістю та настояністю людських почуттів, відкритим та болючим за ближнього серцем й щірістю та спокоєм великої української душі.