Я хочу жити!
Так, я жити хочу,
Не чути спалахів гармат,
Не бачити сумні ті материнські очі,
Не хочу чути : «Знов помер солдат».
І боляче, і колить моє серце ,
За всі тепер уже безжальні ночі,
Бо замість місяця на небі, у подумках: «Я виживу сьогодні?»
Я виживу, я зможу,обіцяю.
І вранці знову автомат беру,
Сьогодні кровю й потом захищаю , я честь Вкраїни бороню.
Не знаю,що там буде завтра,
Чи вистою, чи не впаду,
Але тебе лиш,мамо, я благаю,
Не плакати , якщо я не встою.
Я так багато бачив,Боже,
Дай сили,ледве вже стою,
Я бачив, як вмирають люди,
Я чув, як падають бійці.
Я бачив, як летять гранати ,
І навіть сам вивішував вінки.
Якщо засну я ,мамо, то не знаю
Залишусь я, або помру
Тому не можу спати,чуєш?
Я миру хочу,вижити хочу.
Ти лиш молися,мила мамо,
За Україну, наші ті , лани ,
А не за мене,мила мамо,
Я лиш корюся за свої гріхи.
Лист солдата додому
© Copyright: Алена Савченко, 2014
Свидетельство о публикации №214082802053
Свидетельство о публикации №214082802053
Рецензии