У очі вдивляються свічі далеких вогнів,
А ніч все густішає, стелиться нижче і нижче,
Аж поки, розширивши простір притихлих світів,
Оздоблений чарами, виповзе з пралісу місяць.
А вітер завиє, жахливо гілля затріщить.
Велична, багряна на повному лику проява –
То місяця люстро криваво відсвічує світ,
То знову від брата вмирає і мучиться Авель.
І тільки від ближніх ніколи пощади не жди.
І тільки від брата –
без прощі, довіку ненависть…
Незірваним плодом виблискують голі сади,
І тяжко молитись,
бо бачиться сад Гетсиманський.
А світові сняться
яскраві і радісні сни.
А діти все мріють і знову чекають на свято.
Повня
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214082800544
Свидетельство о публикации №214082800544
Рецензии