Чоловiк та жiнка одна спiлка

ЧОЛОВІК ТА ЖІНКА – ОДНА СПІЛКА

Радій через жінку твоїх юних літ, - вона ла;ня любовна
та серна прекрасна, її перса напоять тебе
кожночасно, - впивайся ж назавжди коханням її!
                Пр. Сол. 5 (18-19)

Найдорожчий клад, як в родині лад.
         Народне прислів’я


   Блажен той, хто вміє насолоджуватися самотністю. Це означає, що в людини дійшли згоди внутрішній чоловік (яв) і внутрішня жінка (нав). Але таких людей одиниці. Більшість зорієнтована на зовнішній світ і має шукати своєї протилежної половини, щоб досягти цілісності у Праві. Про це й народна пісня сповіщає:

Бідний я лишень без пари,
Можуть мя взяти на мари!
Куди крильця, куди ніжки –
До милої, до потішки.

   Невдахам, що не знаходили своєї пари («не зазнала розкошоньки, вже літа минають»), в народі завжди співчували і разом з тим кепкували над ними:

А у млині на камені кукіль не вродився,
Старий козак, як собака,
                досі не женився.
Зачиняйте ворітечка, старий козак іде,
А хоч сватай, хоч не сватай –
                вже жодна не піде.
                (13)

Кожному парубкові гороху стручок,
Миколі стручисько,
Бо він старий парубчисько.
                (60; стор. 32)

Настя зазнала щастя:
ляже не клята,
встане не м’ята.
                (18)

В дівках засиділась, так нехай на тому світі козлів пасе.
                Народне прислів’я

   Чоловіків називали бобилями безнащадними, а жінок - неспіваними косами, сивокосими скрипулами, старими дівами або ж «безщасницями», бабанами* (* Бабана – стара вівця, що не годиться для парування).
   Парованців, що знаходила лад у сімейному житті, всещиро поважали та вбачали у цьому прояв життєвого погаразду.

Ой я яблучко, а ти яблуничка,
Тендітная станом, рум’яная личком.
Життя в знаку, а ми в соку.
Зливаймося в чашу та пиймо до дна.
Хай осінь на дворі, а в серці – весна.

   «Добре з добрим чоловіком жоні пробувати». Так висловлювався народний ідеал – подружжя, засноване на взаємному коханні та повазі. Наведу ще один приклад: «Да нема цвіту найсинішого над ту ожиноньку; да нема слова найвірнішого над ту дружиноньку». Тобто у пісні говориться, що подружнє життя прирівнювалося українцями до Слова. А Слово, як звісно, було у Бога…
   
«І стануть обоє вони одним тілом, –
тим то немає вже двох, але одне тіло».
                Марк. 10 (8).

   Пошук пари – священний пошук.

– Чоловіче мій,      
Голубчику мій.
– Дружино моя,      
Порадо моя.
                (39, стор.98)

   Радість найбільша людині – утримувати кохану родину.

Що у порога та роженька,
Коло боку та дружинонька.
                (40, стор.6)

   Чоловікам, завдяки їхній активній життєвій позиції, легше оволодіти обраницею. Жінкам, як істотам слабшим, більш незахищеним, важче. Тому під час так званого «притирання» для чоловіка важливо, озброївшись терпінням, не поспішати утверджувати своє чоловіче «я» і намагатися всіляко ушановувати, удружувати підбічниці, щоб не загатити чаро-цвіт її щирості.
   
   Старчика прислів’я: «Кожний метелик матиме свою квітку. І яка піч не знала вогню і жару. Але одне, коли горить в печі, а друге, коли горить рядно на печі».
   Для того, щоб «піч» була справжньою, дівчина сподівалася собі чоловіка доброго, терпеливого:

Там Оленка грядку копле,
Розум садить, красу сіє:
– Рости, красо, у колесо,
Ти, розуме, вище мене.
То ж як Василь добрий буде,
То свій розум у дім пущу,
Свою красу в личку зношу.
А як Василь сукрит буде,
То я красу в сльозах стоплю,
А свій розум у блуд пущу. 

   На добру і ніжну дружину сподівався і парубок:

«Добра жінка – весілля, а погана – зле зілля».

   Пошук пари – священний пошук, бо

   Дівка без чоловіка – що човен без весел, парубок без жінки – що кінь без вузди.
        Народне прислів’я
   
   Старчика запитали: «На що схожа жінка, в якої нема чоловіка?» Він відповів: «На квітку у склянці з водою».
   Інший спитав: «А що таке чоловік без жінки?» І Старчик сказав: «Склянка з водою, в якій стоїть квітка».

(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)