Вдiвець. Удова

                ВДІВЕЦЬ. УДОВА
 
Загадка: «Ходить по ріллі, а яйця має в землі».
                Удова

    У кожній народній пісні про вдівців та вдовиць бринить наполеглива пересторога, що стосунки з ними не призведуть до добра, а навпаки – позначаться лихими наслідками.
   Чому так? Відповідь на це запитання чітко дають народні піснетворці.
   Ось що, приміром, радить синові мати:

Не бери си удовоньки молоденької!
Бо вдовонька – не дівонька,
                не дівочий стан,
Як застелить білу постіль –
                аж заплачеш сам.
                (3, стор. 199)

   А це вже досвід спілкування з удовою самого парубка:

Удовицю я любив,
Подарунки їй носив.
Ой п’є вдова, гуляє,
Вона за смерть не дбає.
                (2, стор. 695)

   Щодо вдівця поради дівці дають досвідчені жінки:

 Не йди, дівко, за удівця,
                буде тобі лихо.
Ой удовець – не молодець,
                всі норови знає,
Ой він тебе, молоду, поб’є і полає,
Ой він твоє біле личко до свого зровняє.
(Варіант: «Хоть горі йде, хоть долі йде, першу споминає».)

   Одна з пісень висвітлює, чим вдівець поступається нежонатому парубку:

А у вдівця серце, як осіннє сонце,
Хоч воно ясне, хоч воно світить –
                не гріє.
А в парубка серце, як весняне сонце,
Хоч воно хмуре, хоч воно темне –
                та тепле.

   У вдівців просліджується свій певний життєвий досвід:

Лучча жінка першая,
А не тая другая,
Бо з першою діти мав,
А з другою розігнав.
                (39, стор. 114)

   Вдовим людям заборонялося вінчатись у церкві, і вони змушені були вдаватися до вільних шлюбів, тобто жити з обранцем без весільного обряду. Таке парування у народі називали безкоровайним. Мужчина, який брався жити з жінкою поза законним шлюбом, звався в народі добутним чоловіком. Саме в ті часи з’явилося оце прислів’я: «Коні на толоці без шлюбу живуть, спокійно пасуться і до церкви не йдуть».   
   Молоденька вдова, не маючи шансів знову стати дружиною, бувало, вдавалася до розпусти:

Ой тупну я ногою,
Зоставайся вдовою.
Зосталася молода,
Буде хлопцям коляда.
Признаюся, хлопці, вам,
Як давала, так і дам;
Ходіть, хлопці, в будяки,
Я вам дам потрошки;
Ходіть, хлопці, не вертіться,
Дам вам – покріпіться.
                (54; П. Чуб., стор. 93)


(З книги «Україна Кохання», ; К., Фірма «Деркул», 2005 р.)