Скiльки в решетi дiрочок - стiльки хлопцям болячок

СКІЛЬКИ В РЕШЕТІ ДІРОЧОК – СТІЛЬКИ ХЛОПЦЯМ БОЛЯЧОК
(глава подається в скороченні)

Я, молода, як ягода, впала у недугу.

   Не приведи Боже молодій людині у години мартоплясу підхопити дурної хвороби.

Ой жаль мені і не жаль,
Що з поганою лежав.
(ф. 28, од. зб. 580, арк. 8)

   Дурною хворобою в народі ще й досі називають венеричні захворювання. Тут тобі і нестерпний біль,

Як я йшов до дівчини,
То співав, то гойкав,
Як єм ішов від дівчини,
Том плакав і йойкав.
(ф. 28-3, од. зб. 468, арк. 56)

і страшна образа на кривдника (цю),

Бодай же ти, файна любко,
На вогні палала,
Кілько мого сеї ночи
Здоровлє пропало.
(ф. 29-3, од. зб. 210, арк. 8)


   а далі душевне сум’яття, страх, сором...

   В одній з народних пісень мова йде про повію: як представниця найдревнішої професії, постійно перебуваючи в «зоні ризику», вона таки заробила собі страшний недуг:

Навприсядки, навлежачки
Заробила сережечки.
А за тії сережечки
Болить в мене теперечки.
(54; М. Максимович., стор. 48)

   Щоб застерегти юні створіння від страшних наслідків випадкових злучань, в народі складали пісні, які мали повчальний характер:      

На битій дороженьці білий камінь лежить,
А на том каменеві чорнобривий козак сидить.
Перед ним дівчинонька плаче.
Нехай плаче, ридає –
Она щастя і доленьки не має.
Куплю тобі, дівко, чоботки-вишиваньці,
Щоби-сь мене споминала зо неділеньки вранці.
Ти умреш звечера, а я умру вранці,
Скажемо ся поховати хотя й в одній ямці.
Скажемо ся поховати, єще і хрест закопати,
Щоб ся люди дивовали, що з кохання повмирали.
                (31; стор. 411)

   Подібні перестороги позитивно впливали на молодь.

   Щодо назв: у сиву старину пранцями називали таку венеричну хворобу, як сифіліс, а гонорею (трипер) іменували словом збур. Захворіти на педикульоз (pediculosis) означало просто «підхопити мандавошок»:

Мені милий подарив
Чотири мандавошечки.
А чим я буду їх кормить –
Вони ж такіє крошечки!
              (60; стор. 210)