Хоч суку, аби грошей купу

ХОЧ СУКУ, АБИ ГРОШЕЙ КУПУ

Ковальова доня
Напувала коня.
Під хвіст ся дивила,
Чи кінь, чи кобила.
                (14)

   Зоофілія - живаскусне збочення, коли людина, шукаючи тілесних розкошів, вступає у сексуальний контакт з тваринами. Зоофільні мотиви зустрічаємо у багатьох міфах і переказах, що мають приналежність до різних культур.
   Зоофільні мотиви в українській культурі можна знайти в тому куточку пісенного саду, де ростуть пісні-деревця весільно-обрядового циклу.

Під столом крениця,
Загрузла телиця,
Дівки витягали,
Під хвіст цілували.

   Якщо під час перезви виявлялося, що у молодої була порушена цнотливість ще до шлюбу, співали  відверто грубуваті пісні:

Признавайся, Галочко,
Кому давала п…ди впершу:
Чи попові,
Чи дякові,
Чи піддячому,
А чі х…і собачому!
                (60; стор. 123)

Під сосною спала,
Шишка в п..у впала.
Долотом довбав – не видовбав,
Свердлом вертів - не вивертів;
Всадив кішку - вийняв шишку.
                (Чуб. № 315)

Хоч їдь, матінко, хоч не їдь,
Бо вже донечці роздер ведмідь.
                (Чуб.)

   Під час першого парування молодят співали такої:
 
Продрав котик стелю
Та впав на постелю;
Поти качався,
Поти валявся,
Поки тій Марусі
Між ніженьки вбрався.
                (Мак., №27,8)

    Були ще й жартівливі сороміцькі пісні з відвертими зоофільними мотивами:

Добре в зимку на печі,
Кожухом вкриватися.
Добре козу від…и,
Є за що триматися.
       (Записано у Миргороді, під час весільних танків на подвір’ї Миколи Вербового)

– Гандзя, Гандзя кучерява,   
Де ти в чорта ночувала?
– Під хатою,      
З собакою кудлатою.
                (54; П. Лукашевич., стор. 50)

Або:

Трохи мене рак не порачив,
да спасибі – дядько побачив.
Трохи мене гуска не вбрикнула,
да вже була я й ногу загнула.
(ф. 28, од. зб. 580, арк. 122)

   Або:

Пішла Гандзя до корови
Та і сіла під бика.
; Яка-сь тото коровиця,      
Що не дає молока?
                (14, стор. 24)

   І що ж?

Чи ти, дівко, здуріла,
Чи ти ошаліла,
Три корови на оборі -
Ти бика здоїла.
                (Чуб.)

   Під час перезви «дід», якого запрошували на весілля замість музики, щоб розважати гостей, міг і пісню заспівати:

А мій батько ремісник,
Завів козу під базник,
Прив’язав ї до корча,
Сам до неї гича-ча.
                (60; стор. 79)

   і жартівливі примовки розповісти:

Як упав горщик з полиці,
Та убив телицю.
Телиця не дише,
Тією колише.
Де взявся піп,
Та за ту – хіп!
Ай, растакана мать,
І руки попік,
Та побіг до моря руки мить.
Там прачка;
Він ту прачку
Там під с..у:
Оглянеться прачка,
Коли у його, як товкачка.
                (44, стор. 65)

Ой убив піп сороку
Та у себе серед току,
Та й набрав черепок лою
У сороки під пи…ю.
                (54; Хв. Вовк, стор. 159)

   Серед пісень, що супроводжували «водіння козла» на Масляну, є такі тексти:

А дівчата не здивували,
Цапа х... поцілували.
               (2; стор. 590)

Чорти дзвонять,
Козла гонять
Через Срирь –
В монастирь,
Через копу –
Козла в ж…у!
                (60; стор. 25)

   В міфологічних оповіданнях про співжиття з жінками фігурує також літаючий змій – Огненний Бугало, котрого уявляли у вигляді летючого в небі вогненного снопа, віника, клубка з хвостом тощо. За народним віруванням, Огненний Бугало являвся тим жінкам, які довгий час, в силу різних обставин, перебували без чоловічої ласки. Огенний змій – не що інше, як персоніфікація жіночої туги. Візити його вважалися небезпечними для жінки, котру він мучить, душить, а вона сохне, страждає, занедбує господарство і через певний час помирає.

(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)