Ведiть мене до ворожки

ВЕДІТЬ МЕНЕ ДО ВОРОЖКИ, МОЖЕ, СТАНЕ ЛЕГШЕ ТРОШКИ

   Серед українських дівчат завжди були в авторитеті жінки-чарівниці, які володіли даром розлучати та причаровувати. Зверталися за порадами до чарівниць (ворожок) і чоловіки.
   Проспер Меріме у своїй праці «Богдан Хмельницький» пише:

«Як і римський консул, Хмельницький мав своїх авгурів і за прикладом Гая Марія тримав у своєму штабі ворожку Марусю. Побачивши якийсь метеорит, Маруся сповістила, що місто взяти штурмом не вдасться. Переконані в безпомилковості тієї віщунки, козаки погодилися на 20 тис. дукатів і припинили облогу (Замостя)».

   Взагалі чарівниці ділилися на три типи:

Ой піду ж я по воду до криниці,    
Аж там сидить три баби-чаровниці.
Єдна баба, що корови чарує,
Друга баба, що мешканнячко псує,
Третя баба з червоними очима -
Тая ж мене з миленьким розлучила.
                (32)

   Далі я хочу повести мову про циганських ворожок, які грали визначну роль в житті українського жіноцтва.


ЧУВИХАНИ

   Ще донедавна можна було почути слово «чувиха», яке адресувалося хлопцями тій чи іншій дівчині, і означало, що вона (дівчина) володіє підсиленою сексуальністю. Так і казали: «Класна чувиха!» Парубки вживали це слово абсолютно не знаючи ані звідки воно прийшло, ані що означає.
   Є старинна циганська пісня:

«Ки шан і Романі,
А дай сан і човхані».

Що означає:

«Куди йдуть цигани,
Там є і відьми».

   Реймон Бакленд у своїй книзі «Цигани. Таємниці життя і традиції», ось що пише стосовно циганських відьом: «Циганське слово для позначення відьми – «шувіхані»... інколи його вимовляють як «чувихани»; буквальне значення цього слова – «та, що відає таємничим знанням». Далі Бакленд цитує дослідника життя Європейських циган містера Тріга: «Шувані» виконують важливу функцію в циганському осередку, так як здатні благословляти і проклинати, зцілювати і посилати хвороби... чувіхані поважають як за мудрість, так і за знання чаклунських вірувань і ритуалів». І далі Бакленд пише: «Ототожнення в часи середньовіччя циган з чаклунами і відьмами не було позбавлено підстав. Вони з покоління в покоління передавали знання, котрі можна було б назвати відомством древнього язицтва. Використання трав, примітивна магія, гадання – все це вважається щоденною складовою життя, не чимось особливим, а просто засобом існування. Зілля використовується для приготування їжі та лікування; окурювання, гадання і ворожбу – як засіб прийняття рішень; заговори і заклинання – для здійснення бажаного. Все це разом і є таємницями циган». (72)

Межи тими та циганами циганка-ворожка,
А до теї та циганки втоптана дорожка.
– Циганочко-вір’яночко, вчини ти мою волю,       
Ой причаруй ти козаченька, щоб жив зо мною.

Циганочка-вір’яночка волю учинила,
Стригла гриву коню вороному, козака курила.

   Ходімо й ми, мій любий читачу, «втоптаною дорожкою» до циганського табору і довідаємось з якими проханнями зверталися українські дівчата до чувіхані і які поради від них отримували.
   І в подальшому, при розгляданні даної теми, я буду спиратися на свідчення та інформаційні викладки з книги Реймонда Бакленда.



ПРИВОРОТНІ ТА ВІДВОРОТНІ ЧАРИ ЧУВІХ-ВІР’ЯНОК

   Приворотна магія циганської чувіхані була спрямована перш за все на підсилення почуттів молодого подружжя, а ще для збереження позитивних стосунків між чоловіком і жінкою.
   Щоб жінці утримати милодана біля себе, вір’янка радила їй зрізати пук волосся  з його голови і вшити в перину. («Його чорні кудрі в перину вшила»).
   Щоб утримати в серці любов під час довгої розлуки, щоб любий друг думав про свою обраницю вдень і вночі аж до повернення, для цього ворожка навчала жінку що треба зробити. Вона мала зв’язати серце коханчика своїм серцем. Ця магічна дія називається любовний вузол.
   Ось як виглядала порада:
   «Візьми шматочок тканини з його одежі, наприклад від сорочки. На цьому клаптику треба вишити його ім’я і своє ім’я і обвести серцем. Вишиваючи, ти маєш думати при кожному стіжкові про те, як хороше вам буде разом. Ймення треба вишити зеленими нитками, а серце червоним. Потім ти маєш згорнути тканину в тонкий щільний валик, зав’язати його вузлом посередині, і зробити по одному вузлу на кожному кінці – всього три вузли. Роблячи середній вузол, голосно вимов його і своє ім’я, в’яжучи вузол на одному кінці, повтори своє ім’я. В’яжучи вузол на другому кінці, повтори його ім’я. Носити серденько з іменами слід під білизною. А як мине три дні, передай тканину своєму любчику і поцілуй його. Він має носити цей оберіг при собі і тоді він не забуде тебе, ти постійно будеш в його думках».
   Такий талісман можуть використовувати чоловік з дружиною, мати з сином – словом, всі ті, хто бажає зберегти любов одне до одного на термін розлуки.
   Вузли любові робили і передавали як жінки чоловікам, так і чоловіки жінкам.
   У будь-якій магії особливо цінними є вузли, зроблені самою природою. Великою вдачею вважається знайти гілку верби, сплетену вузлом.
   Вважалося, якщо мужчина знайде подібний вузол і покладе його під перину жінці, котру кохає, то згідно старому повір’ю, вона відповість на його любов.

Облиш любощі свої.
То гріх перед Богом.
І чар-зілля не носи
До житла мойого.

   Закохана жінка, за порадою циганки, могла зробити глиняне намисто, попередньо змішав глину з менструальною кров’ю. Вночі вона мала потай прокрастися на подвір’я, де мешкав коханий, і залишити біля піддашок ту річ. Якщо вдень намисто повністю розпадеться, значить, він не її суджений. Так само міг вчинити й мужчина, змішав глину з своїм сім’ям.

Літом красним, в неділю,
На Йвана Купала,
Під віконцем в панича
Ганна танцювала.
Танцювала голая,
Розпустивши косу.
«Зачарую тебе я», –
Сміялась крізь сльози.

   Ще один метод циганського привороту полягав у тому, що дівчина  повинна була оголеною обійти хату  свого коханого при світлі повного місяця, рухаючись уперед спиною і при цьому розкидаючи намовлене зілля.
   Щоб зробити відворот і покінчити нестерпний зв’язок з нелюбим, циганки радили відрізати у нього пук волосся і спалити його при світлі молодого місяця. До наступного молодика зв’язок має припинитися.
   Нерідко у якості відворотного засобу, вони радили жінкам використовувати сіль. Сама по собі сіль вважається оберегом, але якщо її насипати під устілки нелюба («на потоптання»), то він разом з сіллю потопче й свої почуття.
   Відомо, що в народних уявленнях любов асоціюється з вогнем, а втрата кохання – зі згасаючим вогнем. Щоб підсилити відворот, окрім інших магічних дій, циганки-ворожки наказували візитеру зробити ще й так: після того, як нелюбий умиється, покласти у посудину недогарок.


(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)