Перелила чарiвниця чарами дорогу

ПЕРЕЛИЛА ЧАРІВНИЦЯ ЧАРАМИ ДОРОГУ
   
   Дівчата вірили: якщо перелити чарами слід коханого, то він аж до самої смерті любитиме її – свою чарівницю:

А таким перелила: любімося до смерті.

   Вичаровували ще й так:

Брала пісок із-під білих ніжок,
А в печі палила,
Щоб його душа і тіло
До мене горіло.

  По сліду любого серцю хлопця дівчина катала або перстень, або калач, ще й «простеляла» листком, щоб не повели його ніженьки до якоїсь іншої дівиці:

А я милого здавна любила,
У єго сліди перстень котила
І листоньком пристелила,
Щоб єго другая не любила.

Ой піду я у садочок, вирву сі листочок         
Та закрию, та застелю милого слідочок.
Щоби вітер не розвіяв, щоб роса не впала,
А щоб мого миленького друга не кохала.
                (19, № 1667)

   Нелюба можна було одвадити, якщо покотити «по його слідочку каменя»… 

Як не зроблю на дорозі,
Зроблю на порозі,
Щоби му си розум крутив,
Як колесо в возі…
 (ф. 29-3, од. зб. 213, арк. 14)

або напоїти його водою з кухля, в який попередньо посипали намовлений пісок з протилежних берегів ріки. Намовляли так: «Як ці два бережки на сходяться, так і ми з (ім’я) ніколи не зійдемось».

(З книги «Україна Кохання», ; К., Фірма «Деркул», 2005 р.)