Не я п, яний, горiлочка п, яна

НЕ Я П’ЯНИЙ, ГОРІЛОЧКА П’ЯНА

(глава подається в скороченому вигляді)
   
Ой дай, пане, дай горілочки нам!
З великої праці горілки по чарці,
З великої муки по дві чарки в руки.

   Серед застільних пісень знаходимо чимало поетичних творів, що позначають ставлення українців до горілчаних напоїв.
   Що й казати, завжди любо було слов’янській душі гарненько підхарчитися, прихльоскуючи куючи пиво, поласувати наливкою, випити кантабасу (п’янкого напою), щоб «в голові трохи зачимерділо», запити зеленим «змієм-запридухом», «смикнути сірка» (випити горілки), хильнути холодненької шумівки, кругляти (пити кругову) пляху-повницю гардаману (міцної горілки), обчастувати повною чаркою медовухи званих гостей на святі.
   У піснях є все: і «п’яниці-неробітниці», що не дають жити ні собі, ні своїм жіночкам, і охочі погуляти у шинку жіночки, і хлопці-опиуси» (п;яниці), що «ходять з корчми завше п’яні».
   Найперше, що вражає у застольних піснях, так це грайливі примовки. О, скільки в них променистої поезії, гумору і, якщо хочете, мудрості!
   На підтвердження наведу низку застольних примовок:

Чарочка-мочалочка,
Ступай сюда, сюдалочка.

Ой по повній,
По повнесенькій,
А щоб були всі на личку
Червонесенькі!

Дай Боже, пити вино, а не брагу,
Любити дівку, а не бабу!

Пийте, пийте, пийте тут,
                на тім світі не дадуть;
Як підемо до гробу, то вип’ємо хворобу!

Горілочко-сивухо,
Люблю тебе, псяюхо!
Як я тебе виллю, то не позбіраю;
Як я тебе вип’ю, то гарно співаю!

Торло, торло,    
Заболіло горло,
Треба таки випити,
Щоб його витерти.

– Хто ти?      
  – Оковита.      
  – А з чого ти?    
  – Із жита.      
  – А звідкіля ти?      
  – Із неба.      
  – А куди ти?      
  – Куди треба.         
  – А квиток у тебе є?      
  – Ні, нема.      
  – Так от тут же тобі й тюрма!

Ой хто п’є, тому наливайте,
Хто не п’є, тому не давайте.
А ми будем пити і Бога хвалити
І за вас, і за нас, і за неньку стареньку,
Що навчила нас горілочку пити помаленьку!

Якби не пив і вино,
То помер би я давно:
Суха бочка без вина
Розсихається до дна.

Пляшечка повна,    
Не бійся нікого:
Заживай смачного!

Ой хороша кізочка
Із цапком,
Добра наша горілочка
Із медком.

Будь здорова, скляночко, прощавай, винце!

Щось у роті теренчить, теренчить,
Треба його промочить, промочить.
Щось у роті теренчиться -
То горілки мені хочеться.

Пий до дна, пий до дна,
То будеш п’яненька,
Спи до дня, спи до дня –
Будеш здоровенька!

На здоров’я пилося, по запасці лилося,
Ще й по білій пелені – на здоров’я мені.
Ще й по білому лицю –
На здоров’я молодцю!

Ой дай, Боже, жити, горілочку пити,
Хмелю не чувати, дома ночувати!

Вип’ю чарку, вип’ю другу, вип’ю третю на потугу,
П’яту, шосту та й кінець – пішов козак у танець.

   Варто уваги, що повідують нам українські прислів’я та приказки про горілчані напої і пияцтво.



(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)