Я до мiста ходила, свою кунку згубила

Я ДО МІСТА ХОДИЛА, СВОЮ КУНКУ ЗГУБИЛА
(глава подається у скороченому вигляді)

   Є в українському пісенному садку пісні і про жіночу холодність, тобто фригідність.

Що я кому винна,
Що перина зимна,
Яку мама мала,
Таку мені дала.
(ф. 28-3, од. зб. 421, арк. 48)

   У наведеній пісні мова йде про вроджену нездатність жінки відчувати тілесну хіть.
   Взагалі жіночу фригідність учені мужі визначають як повну відсутність або зниження у жінки статевого хотіння (лібідо), специфічних живаскусних відчуттів і тіласу (оргазму).

Ой ходила Соня по раки,
Викусили «баришню» собаки:
«Що ж я буду, бідна, робити,
Чім я буду хлопців манити?»
(53, Хв. Вовк, стор. 113)

   У пісні, яку свого часу записав Хведір Вовк, образно подається стан жінки, яка отримувала насолоду від злягання і мала досвіт  переживання оргазму, але, за якихось обставин, втратила цікавість до статевого акту. Такий стан може мати властивість тимчасовості, і виникає він внаслідок певних життєвих потрясінь. Зниження лібідо може виникнути після злуки, яка супроводжувалась болями за наявних процесів запалення жіночих статевих органів (блокування центрів тілесного задоволення і насолоди). Це могло бути і розчарування в мужчині

Ой згоріла скирта сіна,
Самого дрібного,
Відпав же ми мій миленький
Від серденька мого.
Відпав же ми мій миленький
Від мого серденька,
Та як тота суха кора
Та й від деревенька.
Та як тоту суху кору
Не мож приліпити,
Так на тебе, мій миленький,
Не мож сі дивити.
(ф. 28-3, од. зб. 465, арк. 40),

і в наслідок зґвалтування або спроби спричинення над жінкою статевого насилля

Звели Гирю через силу
На високую могилу.,

 і боязнь завагітніти, і жіноча статева незрілість, і навіть, просто грубе поводження партнера на самому початку статевого життя жінки. 
   Жінка з незначною долею лібідо все ж лишається жінкою, з властивим їй хистом до фліртування з мужчинами і з бажанням подобатися представникам сильної статі.

Він мене поцілує,
Він мене приголубить –
Моя душа цеє любить.
                (2, стор. 667)

   Доволі типова ситуація, коли заміжня жінка, маючи фригідність, ніяким чином не страждає від того, нічого не робить щоб підняти лібідо, але у відповідності щирих почуттів, стає турботливою і гарною супутницею життя для свого обранця.

Дружино моя, порадо моя.

   І здатна вона отримувати психологічне задоволення від злягання з чоловіком.

Полягаймо на постелю, а він зажартує,
Пригорне мене до себе, смачно поцілує.
Так любчика поцілую, як малу дитину.
                (19)

   Окремо від жіночої, вчені визначають ще й фригідність чоловічу. Чоловіча фригідність, або ж холодність, має наступні ознаки: повна або часткова відсутність статевої хіті («Колись не хотів лежати, тепер ; стояти»), незадоволеність живаскусним життям, хай, навіть, з коханою жінкою, а ще низька здатність відчувати збудження під час злягання («Не хоче вставати, а мені треба лягати»). Головною причиною цього розладу визнають стрес, викликаний конфліктами на роботі, негативний досвід спілкування з людьми, в першу чергу з жінками. На ґрунті фригідності мужчиною оволодіває страх перед жінками  (гінекофобія).

Ой чому я не такий,
Як той козак молодий,
На дорозі перейме,
Поцілує, обійме.
(ф. 29-3, од. зб. 93, арк. 21 зв.)

   Серед найважливіших наслідків холодності називається сексуальна дисгармонія (дисгамія), що веде до підвищення нервозності в стосунках з дружиною (партнершею).

– Просив, просив, не дала,
Бодай тобі одгнила.
– Я давала, ти не хтів,
Бодай тобі одлетів.

   Постійні сварки подружжя, взаємна неприязнь призводить до того, що чоловік, рано чи пізно, відмовляється від близькості з обраницею. Тоді-то заводить він таку пісню:
 
Жінку маю, жінку маю,
Але з нею не лягаю,
Нехай з нею ті лягають,
Що дружини не мають.