Ой, як тоб це, що входить?

ОЙ, ЯК ТОБІ ЦЕ, ЩО ВХОДИТЬ?
(глава подається у скороченні)

Приїхало наше пізно,
А привезло нам різно:
І довгеє, і широкеє,
І грубеє, і глибокеє, –
І таке загрубшки,
І таке заглубшки,
А отаке завдовжки,
А отаке завширшки!
                (54, Хв. Вовк, стор. 146)

   У славнозвісній «Кама-сутрі» розповідається про три типи мужчин у залежності від розмірів лінгаму:
1. Заєць (санскр. Саса). У стані ерекції його лінгам не перевищує «шести пальців» (бл. 12,5 см). Мужчини-зайці, зазвичай, невисокі на зріст, мають красиву статуру і володіють м’яким характером. Їхнє сім’я «солодке і духмяне». «Заєць» вважається лінгамом «маленького розміру».
2. Бик (санскр. Вриса). У стані ерекції не перевищує «дев’яти пальців» (бл. 17, 5 см). Чоловіки-бики – дужі і темпераментні; у них високий лоб і великі очі. Вони «найдосконаліші серед вояків» і завжди готові до злягання. «Бик» вважається лінгамом «середнього розміру».
3. Жеребець (санскр. Асва). У стані ерекції його лінгам досягає «дванадцяти пальців» (бл. 25 см) мужчини-жеребці – високі, широкоплечі, жилаві, говорять басом. У «жеребців» «рясне, солонкувате сім’я». Їхній лінгам вважається великим.
Серед «жеребців» трапляються рідкісні індивіди з «товстим, як зап’ясток» лінгамом «до двадцяти пальців» (бл. 30 см). Самі індуси називають чоловіків з надто великим лінгамом «абсолютно непотрібними і в’ялими».

   Система типізації лінгама, зафіксована в «Кама-сутрі», визнана в усьому світі. А що ж у нас, в Україні?
   За допомогою пісенного збіжжя мені вдалося типізувати українських чоловіків та жінок. Спробую, знову ж таки, на основі українського фольклору (а таки є з чого!) визначити українську систему класифікації «малого Бога», того, що кожному мужчині «Господь пристібнув». Може, що й про жіночі лона додам.
   Існує чимало жартівливих танцювальних пісень та примовок, де яринець набуває певної гіперболізації, або мінімалізації. Варто, для зачину, привести деякі з них. Нумо…

Чом гусара не любить –
Гусар молдчина,
А в гусара яєць пара,
А х… – з фасолину.

Невеличкий дубок – голоблі шматок,
солодкий, як медівничок.

Дрівець ні полінця, а х…  по колінця.

Довша затичка, як хлів.

Сам сидить на постелі ( мова йде про музику),
А бандура аж під стелю.

Аж мій качан, він рости став,
Із пень заввишки, а з дуб завтовшки.
                (60; стор. 97)

Пішла сваха на базар,
Та й на Маковія.
А у зятя такий х…,
Як у бусла шия!
                (60; стор. 110)

Якби зять такого х…я мав,
Як той дядько має,
За два рази обкрутився,
Ще й в руках тримає!
                (60; стор. 110)


   Як бачимо, тема зовнішнього вигляду чоловічої придоби цікавила наших пращурів не менше од індійців.

   Отже, переглянемо три основних типи яринця в українському дусі. (При типи мужчин подано мною у попередньому розділі книги).

1. Заєць.
   
      «Чіп коротенький, а мед («солодке і духмяне сім’я») солоденький».

2. Кінь. У настренчиному стані яринець чоловіка-коня не перевищує двох корхів.

Як оглянеться прачка –
Х.. – мов тая товкачка.
                (54; Лукашевич, стор. 60)

3. Бугай.  У настренчиному стані яринець цього типу досягає трьох корхів.

Мене мама породила на Пантелеймона,
Та таке ми віно дала, як півмакогона.
                (60; стор. 202)