Прислiв, я та загадки про яринця

                ПРИСЛІВ’Я ТА ЗАГАДКИ
                ПРО ЯРИНЦЯ

Не кажи своїй жінці, хто й що ховає в ширінці.

Не буряк, не морковка, а червона головка.

До гори пнеться,
Об крашанки б’ється,
На печі ночує,
З жінками танцює.

Сидить пан у коморі, всім жінкам дарує зорі.

Що на постелі без води росте?

З пахолятком родиться, у пелюшках шкоду робить,
з чоловіком залюбки на зальоти ходить.

Моя природа - на радість роду світлицю мосувати,
багаті соки збирати, коли треба - посівати.

У темниці росте, у темниці ховається,
«Молодиць та дівчат колишу», – похваляється.

Смик-смик – знайшла гриб.

Що то за птах, що до чужих гнізд яйця притуляє?

На кілочку два клубочки висять.

Ковбаса та двойко яєць – ото й увесь молодець.

Дрівець ні полінця, а х..  по колінця.

То товщає, то худне, сам мовчазний,
                а до співу подвигає.

 На кілочку висить мішечок,
а в йому жолудь та пара яєчок.
Коли жолудь підростає,
Яйця скоки учиняють.

Маленький хабальчик – всім хлопцям підрядчик.

Жилець шароварний:
То в’яне, то гарний.

Назвіть нам того чаклунця,
Що постійно змінюється.
То він, як гриб величенький,
То, як васильок в’яленький,
То, як хробачок сонненький.

Одного вп’ятьох
Посадили в льох.
До льоху вели бравого,
А випускали в’ялого.

Вися висить, хода ходить, вися вгору, хода - долу.

                ЗАГАДКИ ДВОСМИСЛОВІ

Що воно таке: теліпається,
Розхитай його – озивається?
Так бува загомонить, розстарається,
Що усе навкруги озивається.
(Дзвін)

Стоять стояки, на стояках висять висяки.
(Дуби і жолуді)

Кріпко стоїть, слабко висить, сам косматий, конець лисий.
(Гороховий стрюк)
                (51, стор. 211)

Встромив як ріг, а вийняв як хляк, а з нього кап-кап.
(Огірок квашений)
                (51, стор. 216)

Росте під хворостом догори хвостом.
                (Огірок)

Ріс, ріс - не доріс, йому ся тіло залупило,
він на дівчину поліз.
(Горіх)
                (51, стор. 216)

Іде попід ліс - задер ніс.
(Сани)
                (51, стор. 218)

Догори кореник, а в долину чубочок.
(Комин)

Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимсь смашним напхавсь,
В окропі купався,
У дірку впав, –
І пропав!
(Вареник)

У батька Засядька п’ять дочок;
у чотирьох по п’ять синів,
а в п’ятої – одиначок.
(21-й палець)

Суне дід, сів на цвіт,
Волосинки розгортає, солоденьке шукає.
(Джміль)

Товстий товстун: то висунь, то всунь.
(Нога в чоботі)

Вище коліна, нижче пупа,
Всяк чоловік частенько щупа.
(Кишеня)

Хто може і лежачи стояти?
                (58; Годинник)

Не ходи, дівко, по саду,
Як дожену, – усяду,
Я таку вже звичку маю:
Як усуну – не виймаю.
(Бджілка)

У діда висить,
А у баби блищить.
(Колодязь)

Стоїть дід у траві,
В його яйця у крові.
(Помідори)

Ріс, ріс, виріс,
З волосиння виліз,
На кончику залупився,
І дівкам знадобився.
(Кукурудза)

Дід бабу нагнув,
Волосиння розгорнув,
Солодке викусив.
(Кукурудза)

Прийшов дехто, усунув дещо.
Зробив річ і пішов пріч.
(Плуг)

Крутить, крутить, не відложить, поки між ноги не зложить.
(Китиця)

Сплющене, а як встане, то з нього капа.
(Парасоля)

***
   Наостанок глави наведу віршований «літопис» життя яринця, складений якимось українським перебендею. Цей вірш я записав у Конотопі від діда Остапенка Леонтія Трохимовича.

Коли був я молодим,
Був то пружним, то м’яким,
Не великим, й не маленьким,
Ні худеньким, ні товстеньким.
Був коханим і кохав,
Дивні скрині одмикав.
З мене жінки користь мали,
Як ті рожі розцвітали.
І хоч я тепер старий,
Досі горі не чужий.
Потихеньку – тю-рю-рю –
Дбаю ланочку свою.