КОБИ С ДАЛА

КОБИ С ДАЛА П...У КОНЕЦЬ ЗАМОЧИТИ

Дай з тобою полежати,
Дай хоч циці потримати.

   На вечорницях, задля входження у світ живаскусу, обравши пари, хлопці й дівчата, вночі грали у так звану «притулу».

Ви, музики, грайте,
А ви, люде, чуйте,
Старі – мах по домах!
Молоді – ночуйте!

   «Притулу» можна сміливо віднести до одного з варіантів петингу – коли закохані пестять одне одного без статевого контакту. Під час петингу відбувається пізнання тіл та еротичних реакцій, звикання одне до одного. Він дозволяє обом закоханим пережити оргазм без позбавлення дівочості, без побоювання завагітніти. Але під час петингу завжди існує небезпека «загратися» і переступити межу, якої ви не планували переступити.   

Ой моя ж ти матусенько, маєш дочок п'ять,
Не пускай їх на досвітки, нехай в дому сплять.
На досвітках, матусенько, на голій землі,
Щоб не сталась пригодонька така, як мені.
                (49)
               
   Що з це з «гра» така була, «притула»?

Ой на хаті щітка-гребінка,
А в коморі парубок та дівка:
Чого вони труться та
мнуться,
Чого вони не їбуться?!
                (54; Хв. Вовк, стор. 143)

   Михайло Красиков у книзі «Українські сороміцькі пісні», посилаючись на матеріали до українскьо-руської етнології, що були видані Етнографічною Комісією у 1906 році у Львові, дає таке пояснення:  «Притула – «це гра така парубоча та дівоча. Він вилазить на неї і стулюють тоді вони животи з животами... <...> ...Усе він задержується, щоб не пробить таки, а тіко трошки так собі вмочить у неї, і плоть як сходить з його, не впускать у неї... <...> І так усі грають в іграшку оцю, і всі так здавної знають, що грать у неї можна, поки не поберуться собі». (60; стор. 257-258)

Я му дала на чепець,
А він купив ситко.
Я му дала на конець,
А він запхав вшитко.
(ф. 28-3, од. зб. 41, арк. 391)

   Сакральний зміст цієї гри вельми важливий і мудрий. Парубку, як потенційному мужчині, належить ввести дівчину (обраницю, майбутню дружину) в світ живаскусу. Лише на мить він пробує стати з нею «єдиною плоттю». На одну мить їхні тіла стають єдиним цілим, замкнутим колом. На мить їхні тіла поєднуються, ніби розчиняються одне в одному, у цю саму мить вони – не дві окремі сутності. Цінність «притули» полягає в тому, що, якщо хлопцеві вдається втриматися на позиції свідка, спостерігача, і не поринути з головою у водоверть любовного палу (хоча це вельми важко зробити!), тим самим він робить неоціненний дарунок і дівчині. Енергія мужчини, яка не полишає його власної оболонки, допомагає енергії жінки бути скерованою у її внутрішній світ, і це стає для неї посвятою. Мужчина досягає успіху, вводячи жінку у живаскус, якщо він зумів не піддатися збудженню в її присутності, бо тільки таким чином він може і жінці вказати путь, який в подальшому веде за межі одержимості живаскусом.