Чи сором, чи два, пiду до нього сама
Кохайтеся, любуйтеся,
Як серденько знає.
Тарас Шевченко
Про звичаї, зокрема сватання, записує Боплан такі легендарні відомості: «На Україні, власне на перекір усім народам, не хлопці сватають дівчат, а дівчата пропонують їм свою руку і рідко не досягають своєї мети; їм допомагає особливий забобон, стисло дотримуваний, так що вони швидше досягають успіху, ніж хлопці, котрі самі часами зважувалися свататися до любої їм дівчини».
Цей сюжет надихнув мене на створення оригінальної пісні. Ось вона:
ПОКОХАЛА ДІВКА ГНАТА
Покохала дівка Гната,
І пішла до його в хату,
Щоб просити батька й мати
Їй коханчика віддати.
Приспів:
Гей, дівка бідовая,
Чорнява, вродливая,
Затіяла ж такого – засватати милого.
Ввійшла дівка в світлу хату:
– Ви шановні, батько й мати,
Прийміть мене та й за свата,
Буду Гната вихваляти.
Приспів:
Ой ти, Гнатику миленький,
Бачу з твого я личенька,
Що про жінку будеш дбати
Та вірнесенько кохати.
Візьми мене дружиною,
Всюди піду за тобою.
Буду тебе доглядати,
Карі очі цілувати.
Батьки дівці відмовляли,
Сина в скрині заховали.
– Кинь бо мріяти про Гната,
Іди іншого висватуй.
Дівка втім не розгубилась,
На тій скрині примостилась.
– Не вступлю вам, так і знайте,
Вік не вийду із кімнати.
Тиждень сидить дівка тая.
Гнат із скрині все благає:
– Ріднесенькі, мамо й тато,
Дайте дівку покохати.
Що робити, що казати –
Дали згоду батько й мати.
–Хай вам трясця, любе зілля,
готуймося до весілля.
Ще Боплан свідчить, що в Україні існував і такий звичай: коли хлопець вкраде дівчину під час святочної забави і його не знайдуть (з дівчиною) протягом 24 годин, то батьки дівчини (навіть як що це будуть пани-дідичі) йому мусіли простити такий вчинок, а хлопець міг одружитися з цією дівчиною, якщо сама вона дасть на це свою згоду.
Про чесностливість українських дівчат Боплан каже: «Хоч свобода пити горілку і мед, могла би допровадити їх до спокуси, але прилюдне осміювання і встид, якому вони підпадають втративши невинність, стримує їх від спокуси».
Свидетельство о публикации №214090600485