Садок божественних свiтанкiв

САДОК БОЖЕСТВЕННИХ СВІТАНКІВ

Я піду, узнаю щастя,
Несплямоване журбою...
      Грицько Чупринка


СВІ-ТАНКА 1

Солодкоголоса,
Мої світанки – сповідь п’яниці,
Що розчинився у руті твоєї ніжності,
У коноплях твого дурману,
У сотах твоїх таємниць!

СВІ-ТАНКА 2

Вища над усі порівняння!
На чистому папері ліжка
Пензлем-хотінцем вимальовую
                райдугу насолоди.
На білосніжних твоїх огрудинах
Лишаю намисто із жемчужів вдячності.

СВІ-ТАНКА 3

Зірочко моя злотоврода!
Світлий потік твоїх оченят,
Пройшовши крізь очі мої,
Досяг держави яринця.
Чи, бува, не він дає світло твоїм очам?

СВІ-ТАНКА 4

Не дивуйся, моя любця.
Співак один, а пісні різні.
Учора я був ніжно співним
Юнаком, а сьогодні –
Рикаючим левом.

СВІ-ТАНКА 5

Єднатися із тобою,
Мов падати в Небо.
Ліжко – то білі хмари.
Твоє тіло – прозора блакить.
Твоя ніжність – лагідне сонце.

СВІ-ТАНКА 6

Місяць вихилив чашу червоного вина.
Біла голубка його пригощала.
Тепер, коли посудина порожня,
Час мені пригощати красную діву
Білим, як молоко, цілющим вином!

СВІ-ТАНКА 7

Мої руки – червневий дощ.
Відчуваю твій трепет.
Ти, зморена сонцем, ізнову воскресла.
Твоє личенько, мов полуниця в сметані.
Твоя співанка довша за ніч!

СВІ-ТАНКА 8

Ізнизу починаю, ізнизу,
Горить тіло коханої хмизом.
Зверху наярюю, зверху,
А їй  і хороше, і легко.
Я спів її чую, ще й зірка далека.

СВІ-ТАНКА 9

Як рибі в воді,
Як пташці у небі,
Як звіру в степу,
Так мені у тобі,
Кохана квітко!

СВІ-ТАНКА 10

Як сонце щоранку
Закропляє сяйвом землю,
Так ото й я щоранку
Пестливим промінчиком
Збуджую в лагоді пал.

СВІ-ТАНКА 11

Чаклунка світанків,
Ти береш мене із рук Морфея.
Перший сонячний промінь – ти!
Перший подмух вітерця – ти!
Перша краплина роси – ти!

СВІ-ТАНКА 12

Світлого дня світлий початок,
На зореньці кличе мене янголятко.
Ой я підхопився, гарненько умився
Та й заходився джмелем дзижчати,
Із ківшика квітки нектар добувати.

СВІ-ТАНКА 13

Світлого дня світлий додаток,
Мій спів безупинний лунає по хаті.
Хоч весна, хоч осінь, я все жайворую,
Обраницю-жінку любеньку милую;
Ласеньку до стрічі сьогодні аж двічі.

СВІ-ТАНКА 14

Я входжу в храм світла.
Я несу світло.
Двічі горіла кохана,
А я не виходив,
Щедрував і не сіяв.

СВІ-ТАНКА 15

Досвідчений у пестощах,
Одкровенну і ніжну,
Вогнем єства запалив,
Водою цілунків зросив,
Тільки зерняток не зронив.

СВІ-ТАНКА 16

Зійшла ранішня зоря,
Підвівся і вабик.
Ой він жвавий та моторний,
Дав рибоньці ладу.
Лад ладував, а перлин не утеряв.

СВІ-ТАНКА 17

Сон підсилює мужа.
Після ночі, мов лебідь
На воду солодку й прозору,
Я ліг на кохану
І новій цій казці радів.

СВІ-ТАНКА 18

Як гриб від дощу,
Як пролісок від подиху весни,
Так і мій вабик зростає
І тягнеться вгору від дотику
Чарівних долонь коханої.

СВІ-ТАНКА 19

Тихо-тихо, немов у раю.
Ліжко – осонене поле.
Лягаю і п’ю з джерела насолоди.
Рухи плавкі, як літ пера,
А радість, як цвіт буревію.

СВІ-ТАНКА 20

А світаночка, як витинаночка.
Як ниточка за голочкою
Униз-угору, униз-угору,
Так і ми з любунею
Вишиваємо зорі.

СВІ-ТАНКА 21

Раніше, побіля милої,
Співало серце і танцювало тіло.
Цього разу душа –
                попелястий голуб, –
Пурхав у моїх грудях
І радів зі мною.

СВІ-ТАНКА 22

Врата завжди відкриті
Для колісниці щастя.
Крізь тебе дивлюсь на світанки,
Під твоїм покровом
Приходить до мене колискова ночі.

СВІ-ТАНКА 23

Духмяна, ніжна,
Серпневим сонечком
Розмальована під персик,
Місяцем зійшов над тобою
Й заколихав нігою.

СВІ-ТАНКА 24

Годинами пестощі.
На очах дванадцятого звіра
Сплелися засмаглі тіла.
Білу голубку пустивши у небо,
На білі огрудини падаю срібним дощем.

СВІ-ТАНКА 25

Чарівне перевтілення:
Ти прийшла на ложе
Замерзлим ягнятком,
Кохалася білою лебідкою,
А встала щасливою жінкою.

СВІ-ТАНКА 26

Ой ти ласкава до утішки,
Як білочка до горішків.
Цілунками розговілася,
З живчиком зговорилася,
Зіркою небесною заярилася.

СВІ-ТАНКА 27

Вересень, ти програв моїй коханій
По щедротах дарунків.
Ти дощуєш, а вона милує,
Ти жовтий, а вона – золота,
Ще й я її на конику покатав.

СВІ-ТАНКА 28

Ой я місяць-молодик,
Я між гір ходити звик,
Цілувати квітку чарівну, тендітну…
А як стану на ріллю,
Квітку сріблом покроплю.

СВІ-ТАНКА 29

В тебе тіло – молоде вино,
Волосся – золоте руно,
Для очей ти – диво,
Для губ – медова слива,
Для варгана – пісня щаслива.

СВІ-ТАНКА 30

За день до Різдва у чарах єства;
Моя мила посміхнулась,
До серденька пригорнулась...
В хаті пахне сосною
І, як завжди, весною!

СВІ-ТАНКА 31

Новий марте, ти цілого життя вартий!
Як я рибці ніжки цілував,
Дух мій Неба досягав.
Як я в неї ввійшов –
                Небесне джерельце знайшов.
Як з того джерельця напився,
                Немов на світ народився!

СВІ-ТАНКА 32

Духмяніша за липу,
Солодша за малину,
Ти майстерно співала, слідуючи
Паличці диригента. А потім, згори,
Ти побачила як спиває і сам диригент.


СВІ-ТАНКА 33

Скільки перлинок
Я вклав у кохану –
Не полічити.
Це капітал мого духу,
Снаги і натхнення.

СВІ-ТАНКА 34

Небесна драбиночка:
Дві стрілоньки й перетиночка.
Одна стрілка - моя мила.
Друга стрілка - то вже я,
Й перетиночка моя.
   
   Старчик якось сказав: «Чи на жаль, чи то на щастя, але навіть найсердечніша пісня задля того, щоб дістатися інших сердець, має спершу облетіти цілу галактику». Так і є. Я готовий чекати.

Я – продовжувач Пісні палкої.
Хто Її розпочав і коли – таємниця.
До останньої миті співатиму
Пісню з любов’ю.
Я піду, а Вона не скінчиться!

   Чого б хотілося побажати наостанок вам, любі мої одномовці України Кохання? Ніколи не забувайте: суть любові – не боятися нічого. Вбирайте люблячим серцем все, що можна увібрати. Радійте! Любіться! Наживайтесь у гаразді! Час спливає, змиваючи фарби весни. Але ніколи не зів’яне, посаджений з первовіку Садок Кохання. Живіть радісно в тому Садку. Сміливо переступайте поріг подружнього пов’язу-гаразду. Повсякденно переймайтеся погодою (згодою). Щиро удень, увечері, уночі лелійте, ушановуйте одне одного! Куштуйте разом щастя, яке пізнають від поєднання між собою живі істоти. Утворюйте безперервне кохання. Щоб вам (за народним прислів’ям) порізно воду не пити, а за коханням – щоб жити було ніколи! РА-дійте! Творіть! Кохайте! Хай Бог дає вам «і з роси, і з води, і з усієї лободи»! Збирайте плоди Любові…
…тиждень од тижня,
А рік од року
Аж до кінця віку!

   І пам’ятайте:
СПРАВЖНЯ ЛЮБОВ СИВІЄ, А НЕ СТАРІЄ!


(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)