Серце, дiдусю-любусю, води хорошенько бабусю!

    СЕРЦЕ, ДІДУСЮ-ЛЮБУСЮ, ВОДИ ХОРОШЕНЬКО БАБУСЮ!
(глава подається в скороченому вигляді)

   У народі кажуть: «Старість - не радість». Однією з тих «не радостей» є вщухання ятряних буревіїв як у діда:

Ой стар, та не яр на моє лихо:
Колишу, ворошу, а він лежить тихо.
                (3, стор. 601)

...так і у баби:

Була їб...ою жінка,
Поки не всохла вишенька.
   
   А скільки тих мук, коли баба ще хоче побачити «журавля в коноплях», а дід, на превеликий жаль, «і забув що йому Господь пристібнув»:

Пішов дід по гриби, а баба по опеньки,
Дід свої посушив, бабині сиренькі.

   Така то біда – «капуста гарна, так качан гнилий».
   Та тільки серед народного пісенного збіжжя знаходимо чимало прикладів, коли дід до старечих літ «на припічку бички запрягає»:

Ой дідуня на бабуню дивиться,
А бабуня із дідуня кривиться.
А дідунь до бабуні трясеться,
А бабуня із дідуня сміється.
Аж дідунь до бабуні прилетів,
То в бабуні чіпчичок ізлетів.
                (3, стор. 564)

   Дай же Боже, щоб наші мужчини до похилих літ не знали, що таке «колодою лежати», а жіночки - якомога довше не в’яли. Щоб все було, як у тій пісні:

Я з своїм дідом
Коли схочу, то поїду:
Чи пізненько, чи раненько
Тюрю, тюрю помаленьку.
                (54; П. Чуб., стор. 91)

(З книги «Україна Кохання», - К., Фірма «Деркул», 2005 р.)