Осенние сонеты - диптих

ОСЕННИЙ СОНЕТ

Зелёных струй реки мерцающий каскад
Творит симфонию неуловимых звуков.
Молчит недвижный лес. Ни шороха, ни стука.
Привяленной листвы тончайший аромат

Нагретый ясный день пронизывает сухо.
Кустов калины жар и дымный виноград,
И редких яблок дух таит подсохший сад.
Пёс греет у крыльца опаловое брюхо,

Хвостом подрагивая и скуля во сне.
И так пронзителен и снова сладок мне
Миг ностальгический прощанья с тёплым летом!

Грядёт осенний срок – начало перемен.
И постепенно проясняется катрен
Спокойного, как сон, осеннего сонета.


СОНЕТ ОСЕННИЙ

Безлюден дачный мир. У дома мальвы
Цветут очарованием прощальным.
Орех уж оголился между тем,

Прозрачной стала и малины заросль,
Средь редких листьев яблоки остались
И светятся ромашки хризантем.

Опять золотоносная пришла…
Как стали быстро осени листаться!
Уходят друг за другом между пальцев,
Шуршит неумолимая метла.

Октябрьский полдень не даёт тепла,
Но тих и сух. Лишь эхом отозваться
Способен лес. Теперь уже прощаться
С минувшим надо. Новые дела.



Осiннi сонети
(переклад автора на українську мову)

Осінній сонет

Зелених струменів ріки блищить каскад,
Склада симфонію води ледь чутних  звуків.
Мовчить осінній ліс. Ні шурхоту, ні стуку.
Зів’яленого листя прілий аромат

Нагрітий ясний день перетинає сухо.
Кущів калини жар, і димний виноград,
І рідких яблук дух  таїть підсохлий сад.
Куняє пес рудий –  прикрив мисливські вуха,

Хвостом ледь смикає.  Щось бачить уві сні.
І так пронизлива  в той час стає мені
Мить ностальгічна та прощання з теплим літом!

Іде новітній строк – початок інших тем.
І поступово все яснішає катрен
Спокійного, як сон, осіннього привіту.


Сонет осінній

Безлюдний дачний світ. На клумбі мальви
Очаруванням ще цвітуть прощальним.
Ріки світлішає пісочне дно.

Малини зарості прозорі стали,
Вже  яблук на гнучких гілках замало,
А слив – так жодної нема давно.

Золотоносна знов до нас прийшла.
Як швидко почали перегортатись
Роки, якійсь важливі дати,
Як невблаганно шурхотить мітла!

Жовтневий південь  не дає тепла.
Лише луною гучно відізватись
Спроможний ліс. Отож тепер прощатись
З минулим треба. Бо нові діла.