Просвiтлi

ПРОСВІТЛІ

***   
   Хочеш потанцювати - іди на музики.
   Хочеш сп’яніти душею - шукай Майстра.
***
   ВЕЛИКІ ВЧИТЕЛІ
   Великі вчителі, як дощові хмари, - з’являються несподівано, дають відчути смак свіжості і на якийсь час насичують цілющою вологою поле спраглої душі. Їхня поява не сприймається як вчення, хоча вплив надзвичайний. Хто вірить у постійність, не в силах їх розпізнати. Цитувати їхні думки, значить стати маленькою лійкою. А щоб мати такий самий вплив на людей, треба лише одне – завагітніти прозорою водою єства.
***
   Напоумлював нас Старчик:
   «Старий дід легко засвоїть: щоб не впасти, треба взяти в руки ціпка. Дитина, щоб не загубитися, міцно тримається за татову руку. Юначе, і ти, муже, що робите ви, щоб незашкопертати і не проїхати носом дорогою життя? Проводирі серця – ось ваш ціпок! Волхви посмішки  –  ось де татова рука! Любіть їхні загадки, на які немає відповіді. Цінуйте їхні побрехеньки, вони вказують дорогу додому».
***
   Верба – білий ангел, що стоїть над вічно текучою водою. Як багато розуміє вона в нестримнім потоці. Та, на жаль, людям потрібна лише її тінь.
***
   Немає користі в знаних стежках, де ходять усі до відомих стовпів. Але, як забачите де свіжий слід, і як зачуєте від кого: «Ось відкрив я нову дорогу», - не розмірковуйте довго, а йдіть за ним, і відкриється вам нове світило, що зігріє вас променями прозріння.
***
   Один відвідувач поспитав якось Старчика:
   «Хто той ласкавець, що обдарував вас такою мудрістю?»          
   Старчик нагодував чоловіка досхочу медом, напоїв свіжим козячим молоком, а потім сказав:
   «Мої пісні – квітковий мед; його мені подарували бджоли; нектар їм дарував великий луг; цвітіння лугові дарувало сонечко; кажуть – сонце засвітив Сам Господь… а далі, я, й-бо, не беруся сказати…» 
***
   Кожного просвітлого майстра, що пережив за життя своє друге народження (не тільки тілесне, а й духовне), наші предки називали пандідом. Пандід - дуже влучне слово, воно позначає діда (мудреця), який отримав у спадок із другим народженням п’ять панських чаш по вінця наповнені божественною ласою, якою він здатен напоїти цілий світ.
***
СТАРЧИК   ПРО  ДІОГЕНА
   Прийшли якось до Діогена найповажніші грецькі філософи та й питаються його:
   «Що ти хочеш сказати світові, сидячи у своїй діжці?»
   Саме в цей момент біля ніг Діогена повз равлик.
   «Я, – мовив Діоген, – сидячи у своїй діжці, хочу сказати світові, що, як і всі люди, я майже нічим не відрізняюсь від цього слимачка. Хіба що… він ще щось шукає, а я вже знайшов».
***
СТАРЧИК  ПРО  СОКРАТА
   За те, що Сократ відмовився зректися своїх поглядів на життя, які не подобалися батькам міста Афін, його засудили до страти. Він мав випити чашу з отрутою.
   От принесли рокову рідину. Сократ попрощався зі своїми учнями, випив цикуту, але це не завдало йому ніякої шкоди.
   Тоді його запитали: «Що треба, щоб твоє тіло змертвіло?»
   «Принесіть мені чашу з нектаром, – сказав мудрець. – Я маю запити гіркоту ваших заборон».
   От принесли чашу з нектаром. Він випив цілющий напій, ліг на ліжко, стулив повіки, всміхнувся і одразу ж захолов.
   Відійшла праведна душа, і той, в кого було відкрите сердечне око, прочитав на небі такі слова:
               
   «З ДВОХ ПРИЙШОВ, З ДВОХ І ПІШОВ»
***

   Є відома історія про те, як давньогрецький байкар Езоп порятував від сорому свого хазяїна Ксанфа, коли той, будучи на підпитку, хвалькувато заявив своїм опонентам у спорі, що він може випити море. Мудрий грек порадив горе-філософу сказати наступне: «Відділіть води рік, що впадають у море, і я вип’ю море».
   Почувши цю історію, один із учнів запитав Старчика, що б той порадив відповісти Ксанфу, будь він на місці Езопа? «Я ніколи не займав нічийого місця, – сказав Старчик, – Це по-перше. По-друге, краще ти стань на місце Ксанфа і запитай мене, Старчика». – «Що ж, добре, – сказав учень. – Старчику, я ускочив у халепу». – «В яку?» – «Та побився об заклад з іншими філософами, що вип’ю море. І тепер, якщо програю, маю віддати їм свою садибу. Дай раду! Порятуй мене!» – «Гаразд. – мовив Старчик. – Скажи їм наступне: я вип’ю море, тільки спершу  – цілком і одразу! –  закип’ятіть те море. Бо я не п’ю сирої води». – «Еврика! – вигукнув учень-Ксанф. – Ти порятував мене!..»
***
   Старчик вів якось розмову з учнями про духовне народження. Він казав:
   – Один раз людина приходить на цей світ крізь батьків, то є тілесне народження. Але в кожного з нас є можливість народити себе самого, і це явище називається духовним народженням.
   Хтось із цікавих запитав:
   – А як то воно народитися в дусі, і яке життя настає після того?
   На це запитання Старчик відповів так:
   – Жодна людина ще не прийшла, щоб розповісти як то їй живеться після смерті. Не розкаже вона нічого і про те, у який саме момент приходить смерть. Я знаходжуся у подібному стані. Я знаю одне, що це сталося зі мною. А як то людині живеться в дусі після другого народження, – спостерігайте за Старчиком, ось і все.
***
День відбирає сили; ніч повертає сили; світанок дарує красу і свіжість оновленого сонця. Що треба робити, щоб жоден день не проходив марно? На ранковій зореньці, пробудившись тілом, входити в день, як у клас, де навчають пробудженню душі.