О любий вчителе,
Ти вже для нас і друг, й порадник, й друга мати.
Ти знаєш краще нас ніж ми самі себе,
І любиш нас такими як ми є.
Ми від усього серця вдячні
За кожну ту краплинку знань.
Хоч іноді було і лячно
Від карт, параграфів, завдань,
Та ми, як рицарі оті,
Сміливо йшли у бій за командиром.
Ви нас вели до наших мрій
Із кожним днем, з новим уроком.
Ви перед нами цілий світ відкрили,
Чудовий і безмежний край.
І нас туди вже майже відпустили.
Та ми ніколи не забудем вас!
Пробачте нас, що неслухняними були,
І вірші часто ми невчасно вчили.
Хоча ми, мабуть, й досі ще такі,
Великі ледарі з дитячими очима.
В д одинадцятикласника
© Copyright: Мария Мандрик, 2014
Свидетельство о публикации №214091501325
Свидетельство о публикации №214091501325
Рецензии