Вистигаючий простір. Прозоріє ніч.
Над землею скрадається осінь на лови.
По лісах міріади вогняних лисиць
Розганяє облава на срібляних конях.
І все вище здригаються тремкі вогні.
І здіймаються зграї тривожно,
високо
І все далі їх поклик
над світом квилить,
Обливаючи серце льодяним окропом.
І ти раптом відчуєш,
як в серці горить
Дивне, ніжно-ласкаве,
прощаюче світло.
І просвітлена частка
твоєї душі
Доганятиме в небі
втікаюче літо.
Все промчить наче вихор.
Згасаючий пил
У вечірнім промінні
розсиплеться тихо.
Вистигаючий простiр. Прозорiе нiч
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214091500752
Свидетельство о публикации №214091500752
Рецензии