Життя. Cмерть

ЖИТТЯ. СМЕРТЬ

***
   У кожної людини три можливості здолати свій життєвий шлях. Перша – керуючи двійкою воликів, друга – сидячи верхи на величезному птасі, третя  –  за допомогою власних крил.
***
   Один чоловік запитав Старчика:
   «Як мені йти по життю?»
   «А як ти бажаєш? – спитав його Старчик. – Важко чи легко?»
   «Якщо я скажу  –  важко?»
   «Тоді я пораджу тобі запитати про це в Сизифа».
   «А якщо я скажу  –  легко?»
   «Тоді дам тобі відповідь я».
   «І що ж я почую від тебе?»
   «Щоб легко перейти річку життя, треба діяти за законами плескатого камінця, якого дитина пускає рикошетом по воді. Звичайно, протилежного берега досягає не кожний, але головне тут  –  якомога рідше торкатися води».
***
   Старчика якось запитали:
   «Чи погоджуєшся ти з вченими, які свідчать про те, що у Всесвітньому просторі кожного дня гине десять зірок, подібних до нашого сонця?»
   «Тут немає нічого дивного, – сказав він, – де є життя, там має бути і смерть. Більша біда, що вмирають люди, яким дано було Господом нести світло, так і не возсіявши в мороці життя справжніми зірками».
***
   Одного разу Старчика запитали:
   «Чи можна досягти безсмертя?»
   На що душознавець сказав:
   «Чи бачили ви, щоб немовля одразу ж після народження встало на ноги й побігло? Звісно  –  ні. Першим ділом йому належить навчитися ходити. Те саме можу зарадити й вам: спершу спробуйте порозумітися зі смертю!»
***
   Вірш здороводума:

Чоловіче, плакати годі,
Шукай долю в насолоді.
Пограйся життям,
Як вітерець листям.
Поки чуб твій посивіє,
Твоя душечка дозріє.
Мряка чорная впаде,
Глядь! - тебе нема ніде.
***
   Старчикова красномовка:
   
«Ніч  –  коромисло; ранок і вечір  –  то відра з водою».
***
   Життя  –  колодязь, пристрасті  –  дзюраве відро.
***
   Старчика раз запитали:
   «В якій країні варто жити?»
   Він сказав:
   «Блаженний той край, де мудреця шанують, як батька, князя, – як рідного дядька, козака за свояка, а поета  –  як жадане дитя».
***
   Копав якось Старчик зі своїм учнем картопельку на городі. І красноглаголець сказав:
   «З батьківської домовини з’являються на світ Божий його сини. Славлю, Господи, мудрість Твою! Воістину: поки не поховаєш мертве, не з’явиться живе».
***
   Старчик учив:
«Шануйте, діточки, вітри в коморі,
Щастя в недолі,
Сонце в воді,
А смерть  –  у житті».
***
Ходив Старчик садив різний муравчик,
Земельку копав та все примовляв:
– Не впасеш волю, – не взнаєш Долю.
Не випестиш тіла, – не буде діла.
Про одне, лишень, можеш не дбати:
На свою домовину лопати шукати.
Прийде Смерть неодмінно на поміч,
А з нею разом і копач, і хоронич.
***
   Кульбаба перед смертю вбирається в білу фату; одна з небагатьох освічених, вона знає, що смерть це ще не все.
***
   Старчикова обрада:
   «Браття, ніколи не зривайте квітів. Але, як маєте гроші, – купуйте квіти у тих, хто їх продає. Несіть ті квіті додому, ставте їх у вазу з водою і пильно слідкуйте за тим, як вони в’януть.
   Сила. Якщо й підріже вас Доля під корінь, ви вже будете мати досвіт красивої смерті.
***
   Кожен, хто вчиться як треба жити, весь свій вік буде в дурнях ходити.
   Лише перед тим, хто вчиться вмирати, відкриються мудрості врата.
***
   Коли в Старчика помер у сусідньому селі якийсь родич, його запитали: піде він чи ні, щоб попрощатись з померлим?
   «Не знаю», – відповів мудрець.
   Коли він прийшов у те село і кинув жменю землі у домовину, йому почали дорікати:
   «Чому ви нам не сказали, що будете йти? Ми б тоді дочекалися вас і пішли разом».
   Старчик трохи помовчав, а тоді сказав:
   «Не знаю».
***
   Запитав я якось Старчика:
   «Вчителю, чи знаєте ви день своєї смерті, і те, як саме ви помрете?»
   «Знаю», – відповів він.
   «То скажіть?»
   «Не скажу».
   «Аякже я взнаю, що ви знаєте?»
   «Після моєї смерті, – сказав Старчик, – на дев’ятий день, піди і стань коло яблуні, що росте поза хатою, відрахуй сім кроків у напрямку хвіртки, і починай копати. Ще коли я був молодим, то й закопав там горщик з грошима і цидулку, де й записано відповідь на твоє запитання. Викопаєш  –  порівняєш».
   Коли Старчик пішов з цього світу у вічну мандрівку, на дев’ятий день, я все зробив як він мене навчив. І що ж? Я не знайшов там ані горщика з грошима, ані цидулки, але за три сажні від землі заджеркотіла раптом вода, і почулося мені ніби Старчик говорить: «Хто в землю йде, з землі й виходить».
   Тоді я за допомогою братів зробив колодязя і встановив журавля з відром, що і досі нагадує мені оте Старчикове:
                «Хто в землю йде, з землі й виходить». (Сила)
***
Живе наш мозок завжди у клопоті;
Про те він хоче знати і про се…
Воскресну я чи ні, – те буде потім.
А зараз треба жити. От і все.
***
   Справжнє життя  –  це побачити без опію райдугу Сьомого Неба, яка в тобі, яка окіл тебе, про яку тобі поки що ніхто не казав.
***
   Старчиків гранослов:
Бурулька схожа на підчерев’я Боже.
Краплина її з землею у случчі,
Схожа на сльозу квітучу;
Де вона впаде, там живий чоловік зійде.
А як земля запарує, краплина-душа до Бога мандрує.
***
   Книга людського життя складається з двох палітурок і чотирьох сторінок.
   Дві палітурки, це ; тіло й душа; чотири сторінки: дитинство, молодецтво, старість і смерть.
   Мальство ; прекрасна пора; дитина ще поєднана пуповиною з природою, поле її душі чисте й прозоре.
   У період молодецтва, людина зазнає розквіт чуттів; внутрішня сила витрачається на збирання всіляких речей, що обтяжують віття снаги.
   Старість послаблює напругу; тіло шукає спочину, а душа ; очищення.
   Смерть ; доспівана пісня і повернення до першоджерел.
***      
   Для одних смерть ; жаданий спочинок, для інших ; страшний кінець.
   Одні вважають життя безглуздою блуканиною, другі ; підготовкою до повернення.
   Шанувальника смерті називають диваком. Втікача від смерті ; розумником. Хто правий, хто помиляється? Про те знають треті.
***
   Втручатись у чиєсь життя все одно, що стригти їжака.
***
   Життя людини уподібнене життю рослини. Не пропусти цвіт, а ягідки зав’яжуться самі собою.
***
Багато існує законів життя.
І вірно глаголить статейка оця:
Хто від чогось утікає,
Те того й наздоганяє.
«Що ж робить?» – спита цікавий.
Різних способів чимало.
Найдійовіший – відкритість.
У ній ти знайдеш Божу милість.
Все сприймай як воно є –
Ото щастячко твоє.
***
Знаю я, знай мій друже, і ти;
Має всяк три мети досягти:
вростати в земне життя,
вчитись мудрим путям,
врешті-решт – спалахнути небесним цвітінням.
***
Слухай, Саню, казку файну:
Земне життя – коротка мандрівка крилата.
Це як: ввійшов у хату, вийшов з хати.
Змигнув  – ти тут, змигнув – нема;
Ото й вся твоя весна.

А тепер порада:

Поки ти в «хаті», будь як на святі.
Господаря вшануй, інших гостей також.
Гляди не сумуй, а радість множ.
Хай урок мій дасться тобі в знаки.
Святкуй кожний день, не роби навпаки.
***
Повік-віків уже зоря не згасне,
Та, що зійшла однораз у душі.
О, пам’ятайте ж, дітки, повсякчасно:
Життя прекрасне – смерть прекрасна!
***
– Дід-довговік, дай відповідь онукам,
Що є цей світ? У чім твоя наука?
Ти довго жив, що про життя нам скажеш,
Чи мудрість нам свою яку об’явиш?

– Життя, – сказав дідусь, – єдине благо.
Вдих-видих – то чарівна мага.
Зростання душ не міряють роками.
Мета ж одна – порозумітись з Небесами.

***
   Якщо гора не йде до Магомета, – це не гора, а кам’яний склеп: не треба навідувати те, що перестало бути часткою живої природи.
***
   Один живе «Де храм, там і я»; а другий: «Де я, там і храм».
***
Небо засівають стрілами; землю - пастками; у воді розставляють сітки. Тут мисливці, і там мисливці. Тут жертви, і там жертви. Справжнім митцем життя назву того, кого не бояться птахи, звірі і риби, на кого ніхто не збирається полювати.
***
   Від «А» до «Я» - стезя твоя. «А» - народження. «Я» - смерть. Над цими двома літерами ти не маєш ні зверхності, ні влади. Лічачи роками життя, тобі лишається нанизати на мотузок долі літери-намистини, щоб вишикувати досконалий алфавіт. Літера за літерою, від другої до передостанньої. От і все.