Берег мiй

Ти для мене став сонцем,
Що освітив кімнату.
 Налив тепло
У мого серця порожню чашу.
Вона стала безкінечною, світлою, ясною,
Натхненною, теплою, яскравою.
Листя уже падають,
А я піднімаюсь над світом.
На вулицях холодно,
А мені гаряче,
І серце колотить,
І розум
Від тебе.
Серед безкінечних пошуків якогось причалу
Втомилась я.
У бездонному океані прекрасно, та я згубилась.
Ти мій берег, до якого я йду
Будеш причалом моїм?Будеш берегом?
До якого я вертатимусь.
Обов’язково вертатимусь.
Куди б не понесли пристрасті мене...
А може я так і залишусь на березі?
І перестану пірнати у дно,
Шукати невідомого,
Губитись  у глибинах...
Мене самі хвилі винесли до тебе.
А ти будеш чекати на мене?
З хвилями вміло боролась,
Навчилася навіть гратися з ними,
Хоч і  топилась немало
Та виринала !
Шукала
Шукала тебе
А ти тут,на березі.
Такий теплий і живий,
Такий розсудливий і тверезий
На відміну від п’янкої і змореної мене.