Ессе про щастя

Щастя для мене перш за все це внутрішній стан організму.У людей внутрішній стан міняється часто залежно від зовнішніх обставин,зазвичай після того як вони щось отримали будь це спілкування з певною людиною,купівля певної речі,соціальний статус,похвала і т.д.Але таке «щастя» зовсім недовготривале, тому що сота купівля якоїсь речі задоволення вже не принесе,похвали набридають і все стає зовсім не таким надзвичайним, як уперше.
За своє хоч і  недовге життя мені вдалось зрозуміти і я вважаю цю думку єдино правильною,щастя повинна відчувати людина постійно.І я  прагну навчитись жити з цим відчуттям гармонії.
Я вважаю потрібно навчитись отримувати задоволення від кожного моменту,бо він дорогоцінний і єдино неповторний.
Гуляючи по вулиці великого міста чи по нерівній стежі лісу,дивитись у небо(ви бачили наскільки прекрасні ці легкі хмари,яку форму вони інколи набувають..а зірки?),пити  каву з пухкою пінкою чи ароматний чай,читати цікаву книгу,обмінюватись своїми думками ,ідеями,знаннями з іншим,відчувати свободу та саморозвиватись.
Суть життя кожної людини у досягненні щастя і  ніколи не варто думати що «от станеться щось і  тоді я буду щасливим»,бо навряд.Хоч і спочатку  певна ціль  дарує тобі натхнення,приємні мурашки пробігають по тілу в очікуванні  чогось величного,але доля інколи так викручує по-своєму деякі речі,що коли справа обламається, обламаєшся і ти.
Ти існуєш тільки в цей момент,ти моеш бачити,відчувати,думати,пізнавати,творити і жити!Щастя саме в цьому.Навчитись посміхатись в будь-який момент просто від того, що ти маєш змогу жити,хіба це не щастя?Для мене так.
Щодо щастя суспільного, яке вважається найвищим благом за Арістотелем,то я думаю задоволена життям і собою людина зможе принести світу набагато більше користі,оскільки вона здатна допомагати іншим та їх надихати.
Я бажаю навчитись постійно відчувати у собі гармонію,радість,вдячність,умиротвореність і натхнення, і нехай це веде мене до вершин,нехай збагачує і нехає надихає !