Слово. Думка

СЛОВО. ДУМКА

СТАРЧИКОВА ВІСТЬ
   
   На початку була Думка, а Думка була в Бога, і Бог був Думкою. Думка в Бога була на початку.
   І народилося в Бога через Думку Слово, і пішло воно в Світ. Гадав Бог, що Слово перебуватиме між людьми повне благодаті та правди.
   Та люди розміняли те Слово на словечки-овечки, нікчемні та безсилі перед вовками розбрату.
   І побачив Бог, що зле воно, і пожалів про те, що не дав спершу Думку.
   І тоді послав Він Думку Світлом правдивим, що просвічує кожну людину, яка приходить у світ, щоб кожне пусте слово не пустило коріння осуди.
   Кохаймося ж у Думці! Вона, Єдина і Нескінченна, може поєднати всі слова в одне одвічне Слово!
***
СЛУХАЧІ
   Гомінке слово чують усі, шепіт найчутливіші, мовчання – одиниці.
***
ХЛІБ І СЛОВА
   Казав мені сердечний:
   «Кожна людина знається на хлібі; свіжа хлібина чи черства, чорна чи біла, прісна чи солодка, гливе в неї тісто чи пухке. Слова, Саню, той самий хліб, і ой як треба навчитися їх розпізнавати».
***
   Слово – полова. Людина – житнього поля зернина.
***
   Друковані перла світової мудрості Старчик називав «книжковим медом».
***
   Хтось запитав Старчика: чи знає він такий вислів, що йому можна було б слідувати все життя?
   «Є, – сказав Старчик. – Ось він: «Для Бога тисяча літ, як один день. Для усвідомленої людини – один день, як тисяча літ».
***
   Людина, що переписує Святі Книги, не має права на помилки. А коли вже зробить помилку, то бачить: ось змінилося Слово, та не змінилася Суть.
***
   Запитали якось Старчика:
   «Учителю, чи пишете ви книгу мудрості?»
   «Аякже, пишу», – відповів чоловіколюбець.
   «А дасте нам її прочитати?»
   «Дам».
   «А коли?»
   «Та хоч би й зараз».
   Він підняв з землі пожовклий кленовий лист і простяг його одному з учнів.
   «І що ж тут написано, Вчителю?» – здивовано запитав той.
   «Одне лише слово», – сказав мудрець.
   «Яке?»
   ««ВДИВЛЯЙСЯ!» Цей кленовий листочок містить у собі більше, ніж сто книжок. У ньому записане життя сонця від народження його і до смерті».
***
Скільки на груші дульок,
Стільки в людини думок.
Хто корінець споглядає,
Зовсім думок не має.
***
   Якось сказав мені Старчик:
   «Порозуміємося, брате. Ти вмієш слухати, а я – мовчати».
***
   Вчив мене Старчик:
   «Мовчи там, де тебе не бажають слухати; говори там, де тебе жадають почути; і коли ведеш бесіду, – спостерігай за поведінкою слухача».
***
   Один візитер розпочав своє звернення до Старчика зі слів: «Те, що я зараз скажу, може образити вас…» Мудрець, легким порухом руки, зупинив його вступ, і так сказав:
   «Мене неможливо образити. Моєї ланки немає на полі, де владарюють кривдники і лихослови. У мене немає нічого, що можна відібрати чи вкрасти. Мої втрати – мої розкоші. І це єдине, чим я можу поділитися з тобою. А тепер – говори. Слухаю тебе уважно».
   Але допитник нічого йому не сказав і відійшов.
***
   Старчика запитали:
   «Чи є ліки від словесних ран?»
   Він відповів:
   «Майже немає. Але є зброя – незримий меч, яким слід розрубати отруйне слово на літери, а ті літери перетворити на звуки; і щоб бринів кожен звук хвилину, не менше».
***
БАЛАКУНИ
   Скрізь можна почути: «Спілкування – справжня розкіш. Люди недостатньо спілкуються поміж собою». О, якби то вони знали, що кожній людині, яка помічає наявність цієї проблеми, бракує мовчазного перебування на самоті.
***
   Думка може бути або вершником, або конем. Тому кожній голові необхідно визначити, яку позицію займає вона відносно думки.
***
У Старчика було три слова найдорожчих.
Він ці три суті ставив над життя.
Великий зміст несуть в собі поняття:
Свідомість, Світоладність, Співчуття!
***
У сотень мов, серед мільйонів слів, –
Найуредніших тройко… знаю точно.
Які спитаєте? Речу для всіх братів,
Це: «зовсім», «абсолютно», «остаточно».
***
Пам’ятайте, діточки любенькі:
Думки завжди смутненькі, серденько - ясненьке.
***
   Мірошник у борошні ходить, бджола у нектарі літає, хто чим дихає, про те й промовляє.
***
    Дотепне слово родить сміх, доречна думка - щастя міх.
***