БОГ

БОГ

***
   Сказано ж вам: «Еммануїл», тобто – «з нами Бог». Черв’яка заклював сизокрилий голуб. Те пішло без вороття, що гризло душу, але лишилося воно в балачках. Бо думаєте: «як скажу, то прийде».
***
Я бачив Його в ореолі Буття:
Видих  –  Смерть, а вдих  –  Життя!
***
   Хтось запитав Старчика:
   «Чи можна побачити Бога?»
   «А ти поглянь на сонце, – сказав йому вчитель. – Чи можеш ти розгледіти його серце?»
   «Звичайно, – ні».
   «Іще скажу: чи можуть легені або нирки побачити лице людини, якому вони належать?»
   «І все ж таки, є люди, що бачили Бога», – наполягав той.
   На що здороводум сказав:
   «Як є в квочки діточки, то яке з них не скаже: я з матусею в садок ходило, у неї під крильцями сиділо, а коли вона греблася, – зернята підбирало».      
***
Де межа між Творцем і створінням?
Де кордон між початком й кінцем?
Корінь, стовбур, гілки і насіння…, –
Чи не є це одним деревцем?
***
Якщо Господь погонич, я – корова.
Якщо людина я, тоді Господь – Творець.
Бич Божий – пострах, пісенька не нова.
Мій Бог з сопілкою. Мені Він – співспівець!
***
«Бог є любов!» – сказав якось Христос.
(До Нього ж людство Господом лякали)
Гай, Слово це, нажаль, не прийнялось,
Бо  знов на страху церкву збудували.
***
Позаду пустеля, попереду море,
Що диво-розсолом розчинює горе.
Вечірнії зорі, лискучі світанки,–
Вихрують іскристо в сердечному танку.
Натхненно щомиті звітую з любов’ю
Девіз свій: «Від Тебе! До Тебе! З Тобою!»
***
   Одного разу, вдячний учень приніс Старчику подарунок – скриньку, оздоблену коштовним камінням.
   Він запитав:
   «Хто дарує?»
   «Я, твій вдячний учень», – такою була відповідь.
   «Лиши її собі», – сказав мудрець.
   «Чому?!..»
   «Бо будь-який дар, я можу прийняти лише від Нього, ще й адресований Йому!»
***
БОЖА КОМАХА

Пчілка – Божа комаха.
І життя, і смаки її Божі.
Знай, літає лугами, садами,
Її дії граційні, хороші.

Кличе квітка – вона коло неї.
Кличе друга – і другу вкохає.
Вона движима крильми любові.
Вона іншої долі не знає.

Кожна квітка обласкана Богом.
В кожній квітці є сила духмяна.
Цю втаємненість відає бджілка,
І тому від блаженства, мов п’яна.

Так несе вона гожість і Божість.
Мед для бджілки – Небесна тотожність.
***
Від Бога до нас,
Від нас до Бога, –
Одна дорога.
Він прямує до всіх,
Лише чулі – до Нього.
***
Твердять церковні мужі:
«Йти до Бога дуже довго».
А ось що весною курличе лелека:
«Весняність усюди, Бог недалеко!»
Бог у диханні твоєму й серцебитті,
У крові, у мозку і білій кості.
Стули, либонь, очі, крочок зроби
І вглиб свого єства пірни.
То найкоротша дорога
До Храму Бога Живого.
Сміливо крокуй, одне лиш затям:
Туди ти увійдеш не з друзями, сам.
***
Мій друже, щоб ти прийшов до самопізнання,
Вважай усе за Божі послання.
Гнів матері і балачки села,
Дружини спів і спільників хула… –
Так в твоє серце Він спрямовує слова.
Розпізнавай, що хоче Він сказати,
Той будеш ти як Соломон багатий.
***
Нерозумно сказати: «Бог був», або: «Бог буде».
Хто так дума - безтямні є люди.
Бог завжди Сущий, Він завжди є,
Він свіжістю дихає й нове снує.
***
   Бог скрізь. Бог всюди. Чому ж тоді так багато кесарів?