Христос

ХРИСТОС

СВІТАНКОВА  СОПІЛКА

   Сопілка – дзеркало світанку, давно нема Твого Сопілкаря. І хоч є ранок, та нікому на Тобі заграти. І ніби щось важливе і таємниче втрачається від того.
   Сумно мені дивитися на тих музик, які кажуть, що відають про Твою силу, а коли настає світла година, здіймають пам’ятний галас, і б’ють у тулумбаси своєї неперевершеності, використовуючи Тебе замість барабанної палички.
***
   Старчикове оповіщення:
   «Ісусе, хто не мав через Тебе спокуси?! Мав і я. Відтепер, іду я своєю дорогою. Мій шлях пролягає між Твоїм Царством і державою блаженних».
***
   Цей світ позбавлено змін, бо й досі звертаються до Знавчого всіх сердець, а поміж собою кидають жереб.
***
   Коли розіп’яли Ісуса Христа, то безпосередньо перед Його тілесною кончиною, один з вояків списом ребра Йому проколов, щоб подивитись, помер Він чи все ще живий. Світлий Дух ще перебував у тілі. Христос підняв вії, подивився на центуріона й прорік: «Друже, є ще коротший шлях до мого серця». Тоді вояк проколов Йому серце, і раптом Ісус сказав: «Друже, є ще коротша стежина до Мого серця, ніж ця». Що Він мав на увазі, коли так говорив? Міркую ось як: якщо людина йде вглиб свого власного серця, це і є найкоротший шлях до серця Ісуса. Коли Ісус сказав: «Друже, є ще коротша стежина до Мого серця, ніж ця», Він мав на увазі: «Мандруй вглиб себе, роздивись свою власну сутність, і ти знайдеш Мене там. Царство Боже всередині тебе». І воно вічне! Це безмежне життя; це безсмертне життя.               
***
   Казав якось Старчик з гіркотою:
   «Любий, Ісусе, іду я до Церкви, що Ти побудував, і бачу в Ній сім олтарів, та й ще сімдесят сім, і до кожного окремі дверцята пороблені. Хочу поговорити з Тобою, а в який куток стати не знаю. Може й не переможуть сили пекельні такої Церкви, а от вітри з пустелі, де Ти був постив, гуляють там щодня і щоночі».         
***
   Один учень запитав якось Старчика:
   «Вчителю, якщо вже Сину Божому не під силу видалити базар із Храму, то що можемо зробити ми  –  сини людські?»
   Старчик посміхнувся і так сказав:
   «Залишається одне: всі базари попереносити у храмові споруди, і тоді вся земля стане Храмом».
***
   Чи чули ви, що сказав був Ісус: «Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже Царство ввійти!» І я вам кажу: легше голці пройти крізь гранітну скелю, ніж бідному дістатися Царства Божого!» 
***
   Запитали якось Старчика:
   «Вчителю, сказано в Євангелії, що Ісус дав учню своєму, Петрові, ключі від Царства Небесного. Чи свідчить це про те, що Петро Єдиний, хто дає дозвіл на вхід до Царства?»
   І він відповів їм так:
   «Царство Небесне – не той дім, де тримають охоронців, щоб казали: «На тебе Господь чекає, а тобі наказано забиратися геть». Скажіть же мені тоді: хто до Петра стояв біля врат? Царство Небесне – єдиний дім, що немає замків чи засовів. Ключ тільки символ. Право отримати його має кожна людина: від царя до простого рибалки. Істинно, істинно сказав був Ісус: «Що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі; а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!»               
***
   Ви чули, що сказав був Христос, прийде Він у славі Отця Свого з янголами Своїми, і тоді «віддасть кожному згідно з ділами його». І я вам кажу: нема тої миті, щоб не отримували ви згідно з ділами своїми. Правду-бо кажу: який вдих, такий і видих; який цвіт, така й ягідка; який грім, така й громовиця».
***
   Один учень запитав якось Старчика:
   «Вчителю, щоб ти зробив, якби був Сином Божим і у вигляді чоловічому зійшов на землю?»
   Довго-довго мовчав осяйний, а потім сказав:
   «Питання твоє недоречне, але я відповім тобі. Один раз влаштувавши диво і нагодувавши тисячі людей п’ятьма хлібинами і двома рибинами, я б навчив їх робити це без моєї помочі, щоб вони ніколи не знали, що таке голод. Ця єдине диво виправдало б мою появу серед людей».
***
   Я бачив Його зорю. Вона йшла із заходу на схід, і зупинилася там, де п’ять стовпів тримають одну хмару. Яка різниця куди вона мандрує. Головне  –  золотий промінь зірки вже пройшов крізь тебе.