Небо. Земля

НЕБО. ЗЕМЛЯ
***
   Віршована вість Старчика:

Людина і Небо
Як дві краплі води
Одне на одне схожі.
Думки як ті хмари  –
Спокою вої ворожі.
Голова з гадюччям думок  –
Ото тобі й Божа кара.
Тільки Серце і Небо
Вищі за хмари.
Станьмо ж, як Небо, –
Чисте, прозоре і вічне.
А тоді,
              Піснею Серця
Уславлюй життя, Чоловіче!
***
   Небо починається з краплини роси, що покоїться на пелюстках річкового латаття, і чи наша справа заглядати у хмару, яка ось є, а ось вже нема?
***
Сліпе кошеня не шука собі цицьки,
Бо завжди з ним поруч ласкава киця.
Наша ж цицька  –  одвічне Небо;
Де став, там і сси молоко Суті
Скільки твоїй душі треба!
***
   На запитання: «Яка людина найдужча?», – почули від Старчика у відповідь:
   «Та, яка тримає на плечах свої небеса».
***
ОБМЕЖЕНІСТЬ
   Покладіть у корзину яблук із горою, чи не скотиться зайве додолу? Невже земля буде носити більше, ніж може?
***
   Хто задивляється на Небо, не угледить у собі тую хмарину, на якій може зійти до нього світло радості. Розвійте хмари своїх думок, хай настане година спекотної правди!
***
   Частенько чую я таке: «Коли небо скупе, то й люди нещирі». І свідчу, що так воно й є. Небо, скупе на дощ, породжує спекоту, спекота – голод. А під час голоду, кожний думає лише про одне – про свій рятунок. Тут, як то кажуть, не до щедрот. Але чи не буде правдою, якщо сказати: «Коли люди скупі, то й небо нещире»? Чистісінька правда! У скупої людини, небеса перетворюються на прихований льох з десятьма засовами, де можна переховувати скрині зі скарбами. І як би вона (людина) не називала свого Бога (Всеблагий, Милостивий, Милосердний), для неї Він буде мати риси, притаманні жадобі: скнару, заздрість, суворість, ревність і осуд усім проявам марнотратства.
***
   Чи чули ви: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі»? А я кажу: тримаючи синицю, ви не наближаєте до себе Неба, а навпаки, віддаляєтесь від Нього. Не тримайте сю пташку, відпустіть її на волю, розв’яжіть собі руки, не тримайтеся за знане вам, що не додає щастя і зветься «марними клопотами» і «даремними надбаннями». Воду життя не втримати в кулаці. Розкрийте долоні, сміливо гляньте у вічі прийдешньому, і тоді сам Пан Журавель зі своєю подругою не забаряться сісти на дах вашої домівки, щоб звити гніздо Лад.
***
Все від людей… (гадати тут не треба)
Як скіском розум косить зілля снів.
Все від людей… окрім… Землі і Неба:
Тварин, птахів, морів, лісів, гаїв…
***
   Для того, щоб пояснити зібранню, що таїть у собі прислів’я: «Що малий пан вліпить, то і великий не відніме», Старчик привів два вислови. Перший: «Скажи собі: Земля – ракова пухлина у череві Всесвіту, і ти вб’єш себе»; другий: «Скажи собі: я – Всесвіт, який виправляє порчу, і ти зцілиш Землю».
***
Земля в квітучих килимах,
А Небо в дірках.
Боже нас борони,
Щоб не пішли на латки
Оті килими.
***
   Казав Старчик:
   «Коли господар забуває про хату свою, то й приходять до нього гості, яким досить погостювати і на подвір’ї його».
   Якось і я забув про хату свою, і завітали до мене гості, і говорили зі мною, і казали таке:
   «Нема серед ангелів митників, які б збирали в людей те, що належить віддати Богові. Немає серед них і тих, хто б рахував любов і міряв дух. Немає серед них і тих, хто б жадав нагороди за свій зв’язок з людством».
   І ще казали:
   «У Неба немає кордонів із Землею. То чи ж варто тоді Землі тримати митників на кордонах своїх? Бо що трапиться з зерниною, коли вона потрапить у міх із зерном».
***

Нема тої драбини, щоб до неба дістала. Небо саме сходить на чоловіка, коли в того серце дозріє.
***
Сила дощу надзвичайна; не менша й сила джерел. Небо могутнє, і земля могутня. Янгол - силак, і людина  - міцна.