Рай. Пекло

РАЙ. ПЕКЛО

***
   Якось улітку спекотним днем сиділи ми зі Старчиком у садочку, пили холодний сирівець й вели розмову.
   «Вчителю, як ви гадаєте, чи ж є на Небі рай?» – запитав я.
   Старчик не сказав у відповідь ані словечка, а тільки подивився на мене хитруватими оченятами з-під сивих кудлатих брів, посміхнувся, зірвав з деревини сливу, розлупив її, м’якуш простягнув мені, а кістку  –  проковтнув.
   Трохи помовчали.
   Я знову:
   «Вчителю, як ви гадаєте, чи ж є під землею пекло?»
   Старчик і цього разу промовчав. Лише зірвав з деревини другу сливу, розлупив її, м’якуш проковтнув, а кістку простяг мені.
   «Як все це розуміти?» – запитав тоді я.
   Старчик щось сердито буркнув собі під ніс, зірвав третю сливу, поклав її на рядно переді мною, а сам одвернувся од мене, і як мені здалося, – задрімав.
   Більше я в нього про такі речі не питав.
***
   Сказано: «І рада б душа в рай, так гріхи не пускають». А я додам: «І рада б душа в пекло, так святі справи тримають».
***

Кажуть люди:
«Довге життя, та є йому край.
Одним пекло, іншим рай».
А я кажу: Боже вам допомагай,
Думками не міряти знаки і далі.
Яв і Нав у вічній Праві.
Дозорець духа усе обіймає,
Біле і чорне не розділяє.
Тому-то для нього угледіти легко:
Рай і пекло – недалеко.
Рай і пекло у нас самих і навколо.
Людина – учень, життя – то школа.
А вже як тобі вчитись – сам вибирай;
Твій безлад – пекло, а лад твій – рай».

***
   Шукай рай – знайдеш облизня. Шукай дитину в собі – знайдеш рай.
***
   Для людей бур’ян бур’яном і залишиться. А чи замислився хто: для скількох істот ті бур’яни є справжнісіньким раєм?