Притчi

ПРИТЧІ

   Запитали якось Старчика:   
   «Вчителю, чому ти вчиш людей ясному життю не інакше, як тільки за допомогою притч та казок?»   
   І сказав він:
   «Сам Ісус навчав причтами, і без притчі нічого людям не казав. Робив Він це для того, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

«Відкрию у притчах уста Свої,
розповім таємниці від почину світу!»

   Коли Його учні питали: «Чому притчами Ти промовляєш до них?», що сказав Ісус? Він відповів: «Не кожному дано пізнати таємниці Царства Небесного». Іще Він сказав: «Бо хто має, то дасться йому та додасться; хто не має, – забереться від нього й те, що він має. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивляться, і не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють».
***
   Де закінчуються слова, там починається притча.
***
   Старчикова примовка:
               
Притча  –  хліб, а вірш  –  сметана,
Для душі сніданок гарний.
***
   Із пісні слова не викинеш, а з притчі, навіть, і букви.
***
   Хтось пожалівся Старчику, що притчі, які той розповідав напередодні в одному гурті, різними людьми тлумачилися по-різному. «Саме в цьому цінність і краса жанру, який я обрав для передачі свого життєвого досвіду, – сказав мудрець. – Кожна моя практика схожа на окремого чоловіка, про якого одні знають, що він неперевершений коваль, другі, що він гарний будівельник, а третім видалася можливість чути його чарівну гру на музичному інструменті… Так само й з притчею… немає значення, як її сприйняло те чи інше серце. Головне, щоб кожний слухач віднайшов у ній користь для себе».
***
   Перед тим, як розповісти якусь  чергову притчу, Старчик цитував своє улюблене народне прислів’я: «Не всяка пословиця при всіх говориться», а потім, врочисто, усміхнено, додавав співбесідникам: «При вас можна всяку». І починав казати.
***
   Хто впустив у серце казку, має з казкою відійти.
***
   «Знаєш чому в тебе майже немає послідовників?» – запитав хтось у Старчика.
   «Знаю», – сказав той.
   «І чому ж?»
   «Ти запитав, ти і озвуч».
   «І озвучу. Зброєю усіх філософів є  логіка. Під твоє знамено вряд чи хто стане, бо всі твої сентенції позбавлені аргументації».
   На що Старчик відповів:
   «По-перше: я не воїн, тому не маю бажання носити зброю й збирати військо; по-друге: логіка –  льорка, я ж у коханні ціную вірність; і по-третє: я – миротворець, поет, і все що я маю – це флейта, ім’я якій – АНАЛОГІЯ!»
***
  Судити людину за її зовнішніми проявами все одно, що в притчі слідувати лише за сюжетом.
***
   Поспитав учень Старчика:
   «Учителю, чи будуть і мене колись поважати, як тебе, коли я все знатиму, що ти знаєш?»
   «Так, – посвідчив проникливий, – Коли їм подобаються мої казки та притчі, то яка різниця чиї вуста їх промовлятимуть. Але мої казки, то мої казки. Створи свій Світ казок, і тоді я піду до тебе учнем».
***
   Притча - пановита, в покої родиться, пихатим вона не згодиться.
***
   Колесо згори само котиться, притча сердечного сама говориться.
***
   Чужу казку варто послухати, свою необхідно проказати.
***
   Притча - натяк, тямущому знак.
***
   Коли прагнуть спілкування з Сущим, читають молитву. Притча дає чудесну нагоду догукатися самого себе.
***
   В зерні - колос. Притча - зернина. Гожий ґрунт - і почалося зростання.
***
   Як у серці пульсує життя, так і в притчі танцює живий вогник.
***
   Прожити притчу, наче посидіти в холодочку під віковим дубом, коли все навкруги потопає в жароті.
***
   Чароцвіт таїть у собі кожна притча. Щоб його угледіти, щоб відчути світлодайні пахощі, треба кожного разу дивитися на притчу як на живе неповторне єство, що здатне щоденно оновлюватися.
***
   Притча, немов півень-будимир, закликає кожне живе єство до пробудження.
***
   Словесні топірці притчі здатні зробити просіку в будь-яких терниках дріб’язковості.
***
   Життя тече, мов річка, а човник у ній - притча, весельце - мудре слівце.
***
   Аромат одної квітки може звеселити. Одна притча здатна очистити душу.
***
   Підійти до притчі, як до чогось недовідомого, і, може статися, вона відкриє вам щось важливе в самому собі.
***
   Притча здатна поєднати темряво і світло (яв і нав), як поєднує ніч і день росяний світанок.
***
   В одній притчі не збереш усіх слів, не висловиш усіх думок. А чи треба? У притчі можна почути голос серця оповідача. Чи не диво!
***
   Притча - сокровенний корабель, що здатен дістатися щасливої гавані і припинити всі клопіткі мандри.
***
   Притчу я порівнюю зі сльозою ощасливленої жінки, яка зазнала несказаної насолоди при злуці з любим мужчиною.
***
   Притча бринить музикою самовтіхи, ще й дихає легенями душевного спокою.
***
   Притча - немов джерело одвічне. Хто з нього п’є, той знайде щастя своє.
***
   Притча – це райдужний місток між людиною і таємницею життя. Вигадати притчу неможливо. Її можна тільки почути.
***
   Народження казки схоже на плач; сльози течуть, і ніяка сила не здатна їх зупинити. Так само я перебуваю у стані абсолютного дозволу, коли казка проситься з душі.
***
   Казка – сім’я; душа – земля; чуття – вода; світило – надихач; зростання – дорога до Неба.
***
   Притча – яйце; зміст – курочка; те, що за змістом, – курча.