Минуще. прийдешнe

МИНУЩЕ. ПРИЙДЕШНЄ

***
   Казав нам Старчик:
   «Не дай вам Боже, дітки, опинитися на місці того півня, що самовпевнено промовляє: «Завтра я знову будитиму світ».
***
Хто дихає чим, в людей я не питаю.
На свіжий смак – свіженький і пиріг.
Для дня прийдешнього я двері відчиняю.
Минувшині ж не стати й на поріг.
***
   Раджу вам, історики, вам, чия робота «шукати вчорашнього дня», дивитися, хоча б зрідка, на свою науку очима казкаря. І тоді кожна ваша глава починалася б з магічного слова «можливо...» Можливо, печенізький князь Куря пив вино з чаші, зробленої з черепа Святослава, а, можливо, що пив він вино з чаші, змайстрованої з черепа свого помагача, котрий, як не намагався, а так і не знайшов після бойовища тіла славетного князя. Можливо, що Віщий Олег прийняв свою смерть від любого коня, а можливо, що й ні… Все в цім світі можливо, але не певне. То ж збирайте в снопи книжок пшеницю історії, але ніколи не стверджуйте, що росла вона колись у колосі під сонечком правди.
***
   Хтось між іншим сказав:
   «Попереду вічність».
   А Старчик додав:
   «І не одна».
***
   Так бувало, що Старчик по десять разів за день вітався з одним і тим самим чоловіком. Не запитання чому він так чинить, доброзичливий мудрець відповідав: «Коли я бачу, що людина облишила роздуми про минуле, я радо вітаю її тут і зараз; коли людина припиняє розтікатися мислю по древу майбутнього, я також зраділий кажу: «Будь здоров!»