Депутат, або ура в нас знову вибори

Зібрались якось мужики біля сільради і стали думати - чого це вони так стали погано жити. Одні запевняють, що труднощі ті від енергетичного кризису та війни на Близькому Сході. Інші звинувачують в цьому озонові дири в космосі та танення льодовиків на полюсах, а треті просто говорять, що Сталіна на них нема, щоб розруху в їхніх мозгах ліквідував. Аж тут один дав пропозицію, мовляв, треба послати до міста депутата, щоб він звязав низи з верхами, місто з селом, а промисловість з сільським господарством.
 - Так, треба налагодити  звязок з центром напряму, без посередників, - підтримав інший чоловік, - бо ті все розкрадають.
 - А якщо ми пошлемо в центр свого чоловіка, а він теж почне розкрадати? - застеріг третій.
 але йому зараз же заткнули пельку :" Не всі ж такі ворюги, як ти, який розтягнув всю техніку з колгоспу."
 Після цього вже ніхто не заперечував очевидний факт і одноголосно вирішили послати до столиці Василя Стручка, хлопця дуже кмітливого та общительного, за один присест міг він випити пляшку горілки. Перед тим як поїхати Василь двинув речь, в якій обіцяв перетворити село на квітучий рай.
 Через місяць, а може трішки більше, прислав Василь першого листа:" Обживаюсь на новому місці. Тяжко приходиться, всі люди тут вчені, гонористі, не підступиться. З сумом я згадую батька та його широкий армійський пояс, який так і не привив мені любові до наук. Але ж маленька зачіпка є, якщо не можна ворога взяти з фронту, то ми заходимо з тилу. Так от я помітив, що люди в місті якісь блідні та чахлі - це від великої загазованості та браку вітамін. Ото ж бо висилайте побільше фруктів та овочів, щоб ліквідувати недостаток кисню."
 Наступного листа селяни отримали через дві неділі :" Процес пішов, у них появилось більше вітаміну та кисню, а я став набувати політичної ваги. До мене стали прислухатись і йти за мною, коли я їх запрошую до кабака. Тут я помітив, що вони полюбляють і сало, так що декілька метрів цього продукта додадуть декілька кілограмів моїй політичній кар"єрі.
 P.S. Ледве не забув, що в високих сферах дуже полюбляють первак діда Панаса, так що не шкодуйте цього продукту. Пам"ятайте, що скупий платить двічі."
 Третій лист був дуже оптимістичний:" Читайте Вістник за 23 число там буде важливе урядове повідомлення,до якого я теж причетний. " Селяни з нетерпіням чекали газету. І дІйсно там були надруковані важливі постанови, в яких говорилось, що зарплату робітникам збільшують аж на 7 процентів, а пенсії на 5 процентів. Односельчани вітали один одного з великою перемогою, але радість була недовговічна, бо, коли перегорнули газету на четверту столрінку, то там в розділі "Очивидне-неймовірне" було написано, що ціни на паливне піднялися вдвічі, а товари першої необхідності будуть коштувати втричі дорожче.
 - То кляті консерватори заважають нам робити реформи, - жалівся Василь своїм односельцям.- Щоб їх перемогти необхідно запросити спеціалістів з Заходу. Але для цього треба мати тверду валюти.
 Мужики спочатку не могли зрозуміти, що ж то таке тверда валюта. Студентка Валя ще більше внесла путанину, коли сказала, що тверда валюта -це зелень. Так у нас же такого добра повно, сказали мужики, весною тільки зазеленіє ми всю її покосими та відправимо на Захід.
 - Наївні ви люди. - засміялась Валентина. - Зелень, то доллар Америки.
 Звичайно, доллара ніхто в селі не бачив, тому реформи ніяк не підтримали, і залишились при бубнових інтересах. А Василя прокляті консерватори загнали аж за кордон. Більше від Василя ніяких звісто не було.  Одного разу односельчани бачили його по телевізору в рубриці "Їх розшукує міліція."