Одинацтво

ОДИНАЦТВО

***
   Один учень якось запитав Старчика:
   «Майстре, чому я все частіше прагну залишитися наодинці з собою, і коли ховаюсь у гущавині лісу, мені здається, що з-за кожного куща хтось підглядає за мною?»
   «Багато людей оточують тебе у житті, – сказав Старчик, – Ще більше людей живуть у тобі. Тому, де б ти не ховався, вони завжди переслідуватимуть тебе».
   «То що мені робити?»
   І мудрець сказав:
   «Хіба не відкладе отаман свою булаву убік, коли йому набридне воювати? Чи не позбудеться зайвого тягаря подорожній, якщо він забажає прискорити крок, щоб до темряви дістатися міста? Ось що зроби: сядь десь у холодочку, примруж свої очі, і з кожним, хто в тобі, погомони. Тиха розмова, лагідне слово, – і підуть ті, за яких ти не будеш триматися, і залишать тебе одного. Дай, Боже, щоб скоріше настала мить, коли побачиш ти свою порожнечу!»
***
   Іще його попитав учень:
   «Коли мої очі відкриті, я бачу річку, квіти і сонце; коли я закриваю очі, – бачу свої думки. Хто він отой, що сидить у мені і спостерігає за мною, коли я дивлюсь на квіти чи на думки?»
   І мудрець відповів:
   «То той, хто може вгледіти першоджерела».
   «Ким же мені бути?» – спитав учень.
   «Собою», – сказав Старчик.
***
   Казав якось Старчик одному з учнів:
   «Ліс існує для того, щоб ти зібрав там соняшник своїх світляків; світляки світяться для того, щоб ти побачив їх у темному лісі. Роби це щодня, бо останні зірки не вкажуть тобі дорогу до лісу».
***
   Спитали якось Старчика:
   «Вчителю, чи просили ви що в людей?»
   «Просив».
   «І що – давали?»
   «Ні».
   «А те, що шукали, знаходили?»
   «Ні».
   «А коли стукали до кого – відчиняли вам?»
   «Теж ні».
   «І що ви тоді зробили?»
   «Я перестав просити, покинув пошуки, і більше нікуди не стукав».
   «Та хіба можна так жити?»
   «Ще й як. Коли в тебе є дім, і все в йому, то в чому потреба?»
***
   Віршована казочка Старчика:

Козак Вир’ян полов бур’ян,
Мостив майдан, ліпив саман,
Ліпив саман, очерет носив,
Очерет носив і все говорив:
– Рости курінець, щоб жив молодець
До світу вухами, до серця очима.
Став той курінець міцніше фортеці.
Глиняна долівка  –  батьківська домівка,
Стіни з вікнами й дверима  –
                матусина домовина,
Очеретяна стріха  –  сам собі радість і втіха.
***
ПІСНЯ ЧЕРВОНОЇ ГОРИ

Хрест у колі,
Як щастя в подолі.

Зірка в тризубі,
Як сонечко любе.

Трикутник в квадраті,
Як пічка у хаті.

Людина в собі,
Як хліб на столі.