Засинати в Одесі,
Щоб прокинутись у Львові.
Їхати, щоб повертатись.
Повертатись, щоб знову їхати.
Сонце край неба
та пурпурово-золотаві сутінки.
Мій ще гарячий чай,
у якому виблискує апельсинове сонце.
Місто зникає десь далеко
За потягом, натомість
за вікном проминають наче слайди пейзажі природи,
якої вже торкнувся перший подих осені,
маленькі будиночки та бані церков.
Небо щохвилини змінює кольори,
від пастельно-блакитного до аквамарину, ніби художник-імпресіоніст експериментує з палітрою фарб.
Потяг то вирівнює швидкість, то кудись поспішає.
За вікном тягнеться дорога. В такі хвилини усвідомлюєш: дорога.
Ось вона – найпростіша форма щастя.
Вона завжди нова і ніколи не закінчується.
Потяг Одеса-Львів, 18.09.14
Засинати в Одесi...
© Copyright: Власенко Наталия, 2014
Свидетельство о публикации №214100400202
Свидетельство о публикации №214100400202
Рецензии