Дорогой супруге

Ти гарна жінка для життя,
I думала, любов така.
Але не знала ти сама,
Що інша сторона життя-
Це будні, радість і буття,
Це плач малого немовля.
А чоловік хропе - свиня.
Та й гірше ще бува, моя
Коли вонюче і гидке,
Горілкой й куривом несе.
І він не гладить пелюшки,
Колиску не бере в тиски,
Бо він лежить і не блює.
Горілка в голові гуде.
А тут же зовсім не таке.
Який не є, пере і гладить пелюшки.
А ти вже зла, що ніч пройшла.
Але це чаєш ти душі,
Бо чув він всі слова твої:
“Дитину маєш по любві.
Не просто так іди в кущі”.
Це було гарно і свіжо.
І серце кликало його.
Дивилась в очі і без сну
Торкались губи уночі.
Любов’ю ви одні жили.
Не треба портити це все.
Ти вже для нього не стіна,
Кохана, мила і одна,
Яка так вміє розуміти,
Його любов’ю опоїти.

 (Послесловие)

Я хочу бути із тобою,
І ніжно гладити тебе.
І не відштовхуй ти його.
Бери і будь ти поряд з ним.
Хоч важко зараз так тобі.
Любов не вмерла, тут вона.
І я люблю тебе, ти вір.
Якщо не спатиму і я,
То буде тяжко і тобі.
Повір мені, я знав безсоння шостий місяць.
Я виліз з гратів депресанту.
І я не хочу так хворіти,
А для сім’ї з тобою жити.

21.02.04р.