Сопiлка осiннього вiтру

Книга осені
Своїми холодними сторінками
Змушує пальці відчувати літери
Як струни
Чорної віолончелі незримого майстра.
Осінній вітер
Все так само гойдає пожовклу траву
(І верес)
Як колихав у часи осінніх сутінок –
Кельтських сутінок короля О’Доннелла.
Візьми до рук сопілку
Різану з ліщини Вітряного Берега
Тої самої
Яку шанували діти Богині Дану
Та віддай її осінньому вітру
Може хоч він заграє забуту пісню
Яку нині не згадає ніхто –
Навіть найсивіший ірландець,
Навіть друїд, що тиняється тінню
Вже півтори тисячі років
Мовчазними пагорбами Манстеру.
Ожина така ж колюча –
Її байдужозелені листочки
Переживуть і ці холоди зими.
Але не ти.
Бо осінь…


Рецензии
Свирель осеннего ветра

Книга осени
Своими холодными страницами
Настраивает пальцы ощущать буквы
Как струны
Чёрной виолончели незримого мастера.
Осенний ветер
Все так же колышет увядшую траву
(И вереск),
Как качал во время осенних сумерек –
Кельтских сумерек короля О’Доннелла.
Возьми в руки свирель
Вырезанную из орешника Ветряного Берега
Ту самую,
Которую почитали дети Богини Дану,
И отдай её осеннему ветру -
Может, хоть он заиграет забытую песню,
Которую сейчас не вспомнит никто –
Даже самый седой ирландец,
Даже друид, что слоняется тенью
Уже полторы тысячи дет
Молчаливыми холмами Манстера.
Ежевика такая же колючая -
Её безразлично зеленые листочки
Переживут и эти зимние холода.
Но не ты.
Потому что осень...

Анна Дудка   06.10.2014 21:10     Заявить о нарушении