Ти спатимеш з жiнками

Мої сині від холоду губи
вигукують твоє ім'я.
Та ти не чуєш.
Ніколи не чуєш.
Не помічаєш мене.
Називаєш сонцем,
та ніколи не відповідаєш
на мої меседжі.
Ховаєш мої книжки
у довгі шухляди,
аби ніколи їх не читати.
Ти спатимеш з жінками,
з цілим оркестром жінок,
з ким завгодно -
та не зі мною.
Ти цілуватимеш чужі губи
і ночуватимеш
в чужих ліжках
чужих жінок,
кого завгодно,
але не в мене.
Твої руки варитимуть каву,
даруватимуть тепло
та ніжність.
Не для мене.
Для іншої лунатиме ОЕ
в твоїй машині,
інша палитиме
з тобою сигарети
на балконі,
інша буде розстібати ґудзики
на твоїй  сорочці,
інша залишатиме сліди від помади на
твоїй щоці.
Вона не писатиме тобі віршів,
не надсилатиме листівок,
не відправлятиме меседжів на добраніч,
не залишатиме свою зубну щітку
в тебе у ванній,
не житиме в твоїй голові,
не лишатиме слідів
в твому житті,
не буде вимагати романтики та уваги.
Мої сині від холоду губи
вигукують твоє ім'я.
Та ти не чуєш.
Ніколи не чуєш.
Ти спатимеш з жінками,
з цілим оркестром жінок,
з ким завгодно -
та не зі мною.

Чернівці-Львів
8.09.14

P.S. дякую за натхнення Андрію Любці.
А присвячено ці рядки іншій людині.