Сонце

 
СОНЦЕ (33)

***
   Два приятелі ледь-ледь впрохали Старчика, щоб став він суддею в їхньому спорі.
   Перший висловлював роздуми так:
   «Сонце ближче до людей на сході, далі, коли настає південь. Східне сонечко більше од вітряного колеса, в полудневу пору менше полумиска. Здаля все здається значно меншим, ніж зблизька».            
   Другий підсилював свою думку такими аргументами:
   «Ранішнє сонце далі від спостерігача, денне ближче. Сонце на сході – прохолодне, удень стоїть нестерпна спека. Біля розтопленої печі пече дужче, хіба не так?»         
   І Старчик їх розсудив:
   «Спершу з’ясуймо що таке сонце? Джерело життя: світло, тепло… Всередині кожного з нас також є світильник життя, ім’я йому – серце. Серце може бути палким або холодним, сяючим і притемненим. Воістину, чим більше сонця всередині людини, тим більше світла, тепла і любові вона випромінює. Лише твердошкірий не відчує ту сяючу благодать».
***
   Старчик якось сказав:
   «Сонце, яке тобі так потрібне, чи дбає воно про те, спекотне тобі чи холодно до дрижаків? Чи потрібний ти сонцю, яке вранці милує твій зір і зігріває серце? Ось набігли хмари і пішов дощ. Тиждень іде, другий, місяць... Туга тебе обгорнула надзвичайна, і кажеш ти: «Чи буде коли сонце?! Бо нема вже сил терпіти цю зливу!» А що воно? Весь цей час сонце світило для хмар, які принесли тобі тугу. А коли пішли хмари, воно знов привітало землю».
***
    Чудовий Різдвяний ранок. Сьогодні дійшов до мене чарівний промінь – посланець Сонця. Він сповістив мені про те, що моє світло вже досягло Світила.