Серце

СЕРЦЕ

***
   Старчика запитали, про що варто дбати, опікувати і оберігати?
   «Єдина річ, яка варта мати невсипущого захисника, це  –  серце». – сказав він.
***
   В одній хаті аж три кімнати: черево, серце й голова. Голова й живіт – то край. У середній споживай.
***
З учора на завтра
Та ще й на сьогодні,
Ліплять людині
Очі Господні.
Ліплять і кажуть:
«Він кожного бачить.
За зле покарає;
За добре – віддячить».
А я вам кажу:
Бог нам баньки пороздавав,
Щоб кожен сам про себе дбав.
Хай вістина моя
Барвінком зав’ється:
Боже Око – відкрите серце!
***
   Моя дорога ні до біса, ні до Бога; моя стежечка до свого сердечка.
***
   Бідар – не лікар; злющий – не зцілющий; гоноровитий – з нутра підбитий. Хто ж тоді у здоров’ї живе? Той, кому серце поради дає!
***
Закрите ставнями вікно;
Одна стулка – язик без притулку,
Друга – думок хуга.
Ото тільки й світу красного –
Маленьке кружальце між стулками.
***
   Чому ти виголошуєш: нема мені місця під сонцем, все краще вже порозбирано? Оглянь хоч раз свою світлицю, Храм, де вистачить місця тобі, і де ти зможеш прийняти Гостя.
***
   Людина з холодним серцем, як дзвіниця без дзвону.
***               
   У народі кажуть: «До булави треба ще й голови», а я скажу так: до голови треба серце, до серця – Земля і Небо, а тоді й булави не треба.
*** 
   Якось, подорожуючи Києвом, Старчик звернув нашу увагу на вагітну жіночку. Чарівною була її хода, і разом з тим дуже обережною. 
   «Дивіться, - сказав майстер, - як зосереджено робить вона кожний свій крок. І справа тут зовсім не в ній, а в тій крихітці, якій вона сподівається дати життя. Будьте ж як ця бере;жа. Носіть своє серце так, ніби воно маленьке живе єство, що готове однієї прекрасної миті випурхнути з тісної клітини грудей на втішну волю. Ще й у кожному стрічному вбачайте потенційного родителя вічного Духа».
***
   Хто лінується розтопити піч свого серця, час-від-часу біга до церкви, щоб погрітися коло чужих свічечок. То його тимчасова віддушина. Решту життя, він продовжує ловити дрижаки.
***
У царстві земному
Знайшов я що треба:
Як тяжко на серці –
Вдихаю Дух Неба.
***
Як серце плаче – прислухаюсь до нього.
То його таїна і стезя.
Не рівняю я Слово до Бога.
Бог мій – радість і серця сльоза.
***
   Доля починається від батьків. Батьки - джерело долі. Обов’язок перед громадою - береги для біжучої води. Без джерела немає річки, без берегів нема річки. Тімаха не пориває зв’язків з родиною і тим самим зміцнює свою Любов; кожен свій крок він робить відповідно до суспільних законів і через прояви поваги теж додає до своєї Любові. Що належить лише одному? Серце! Серце - камінь Алатир, на якому ми складаємо треби своїх духовних здобутків. Служитель Серця приймає все, що дарує йому кожен життєвий зворот. Він не потурає ні радостям, ні розпачам, бо твердо знає, що не минути йому океану безмежжя. Служитель Серця з довірою до неминучого, - ось межа нашої досконалості.
***
   Усе, що ви називаєте непіддатливістю, принциповістю, характером, позицією, безкомпромісністю, - то лише льодяні бурульки на скрижанілім серці. Піднесіть до серця вогник любові, і ви одразу ж взнаєте, що таке танути слізьми радості.
***
  Постуєш тілом, давай передих і серцю. У цей час, дай очам дивитися на красу, вухами не вислуховуй ніяких пісень. Якщо серце мовчить - радій. Якщо воно раптом затьохкає - спостерігай внутрішнім зором. І тоді, після зоряного спочиву, твоє серце стане, як Ісусова душа після перебування в пустелі.
***
Вигода - кукіль.
Слава - полова.
Сльози - зерна,
Серце - основа.
***
У землі міцна деревина.
У серці - міцний чоловік.
***
   Лікар і поет не однаково сприймають серце. Для одного це фізіологічний орган, для другого - батьківщина Любові. О, якби лікарі були ще й поетами! Вони б вчили людей як цінувати і множити милість, а відтак - сердечних недугів було б значно менше.
***
   Мудрий має лише одного господаря - серце. Серце - то є найдосконаліший планетник. Не читаючи по зорях, воно вкаже чулому, де його доля, і дух його збереже спокій.
***
   Щире серце цвіте щирістю. Щире слово має витоки в серці.
***
   У рибалки очі на поплавку, у мудреця - на серці.
***
   Язик любить смачне, око – красиве, а серце – слово правдиве.
***
Розум – вигадник, розум мізкує
Як-то більше для себе придбати.
Тільки серце уміє ділитися,
Лише серце уміє давати.
***
Якось я запитав Старчика:
   – Вчителю, скажи, як велика любов може поміститися в мені? Адже Бог не дав Санькові подобу велетня.          
   – Це легко зрозуміти, – сказав любомудр, – У тебе є сердечне око. Воно зовсім маленьке, але воно здатне бачити найвіддаленіші світи, куди не дістане найпотужніший далекогляд.
***
   Уявіть собі серце музичним інструментом, скажімо, скрипкою; уявіть собі Бога, як Великого Музику. Якщо ваше серце відлагоджене і готове до вилучення симфонії життя, Бог тої ж миті торкнеться сердечних струн. Якщо ж ні – ви відчуєте лише гудіння гомінкої повітриці незадоволеності і смутку. То ж, не лінуйтеся, дітки, тримайте в найкращому стані провідника неповторної пісні – чутливе серце.
***
   Тільки дурень не піде за тим, хто знає дорогу до серця, де розташовано сад усіх щедрот, де б’є нескаламучене джерело радості і добра, де панує сила любові, яку не можуть здолати життєві буревії.
***
Долайте, любі дітки, те і се.
Учіться. Даю вам у світі керунок.
Ось вам поплавець, а ще
                душі ласенький частунок:
Бажання серця над усе!
***
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.