Подорожуючи потягом, я ніколи не бачила такого неба,
як сьогодні вночі (вранці?) о четвертій годині. Небо було не просто красиве - воно було чарівне, магічне.
Зоряне-зоряне, саме таке, як я його собі уявляла,
читаючи "Одну-єдину ніч" Бредбері.
Небо ніби блискучий намет огорнуло потяг в свої обійми,
й не давало мені спати.
Прохолодне повітря з вікна лоскотало легені всередині,
думки сплутались, і я вже не розумію - чи направда це,
чи мені ці зірки ввижаються.
З-за дерев виглянув серпик місяця (майже гоголівська картинка).
Я примружую очі,
відкриваю їх - і все те саме,
нічого не зникає.
І музика в мене в навушнику,
і мої замерзлі руки, і місяць - все справжнє.
Я так і не лягаю спати, задивляючись на зорі,
що мов цукор
на чорному бархаті,
виблискують високо в небі.
потяг Одеса-Львів,
19.09.14.
Зоряне небо
© Copyright: Власенко Наталия, 2014
Свидетельство о публикации №214100900188
Свидетельство о публикации №214100900188
Рецензии