Великий Хан -Турдал. Зiзнання-
- Вітаю вас, повелителю! – за традицією Турдал став на коліна і схилив голову переді мною.
Дивно, як мало в цьому юнакові рабської покори. Навіть стаючи на коліна і схиляючи голову, він залишається вільним. Немає в ньому страху. Чому так? Чому всі мої піддані тремтять в моїй присутності, але не він? Може тому, що він учень У-Ліня? Чи може це те, з чим народжуються справжні воїни?
- Вставай, Турдале. Не для забави я наказав тебе привести. Не маю багато часу. Тому почну прямо. Знаю, що У-Лінь тебе шанує, як кращого свого учня. Ирдал каже, що ти станеш згодом воїном, якого світ не бачив. Багато доброго про тебе кажуть в моєму палаці.
- Дякую, о Сонцесяйний, за добрі слова – відповів Турдал.
- Хлопче, ти тут з’явився не для того аби я слухав лестощі від тебе. До того ж ти надто розумний, хоча і юний, аби вірити в мою сонцесяйність. Ти тут, бо вчинив злочин, який в Ойратії карається надто суворо.
- Злочин? Який?
- Сподіваюся, ти відповідатимеш на мої питання чесно, як справжній воїн, Турдале. Так?
- Великий Хане, мій учитель, У-Лінь, виховав мене в пошані до честі та відвертості. Я не вмію брехати.
- Знаю. Тому питаю прямо. Ти вчинив перелюб з Синеїль?
- Я не вважаю те, що сталося між нами перелюбом.
- Ти не вважаєш. Тоді як би ти назвав це?
- Ми кохаємо один одного.
- Добре. Назвемо це коханням. Ти позбавив її цноти? Вона стала жінкою?
- Так.
- Чому так вчинив?
- Сила кохання була вищою за силу звичаїв та законів Ойратії.
- Ти зґвалтував Синеїль?
- Ні.
- Скажи відверто мені. Тут і зараз. Вона звабила тебе?
- Ні. Ми кохаємо. Де є любов, там немає насилля.
- Що ти знаєш про любов, хлопче безвусий?
- Якими словами ви хочете почути про мої знання? Якою музикою їх передати? Якими барвами?
По цих словах юнака я замовк. Він не дурень, цей парубок. Знав чим може поплатитися за любов до Синеїль. Якщо відверто, я не вважав його вчинок ні злочином, ні гріхом. Але закон є закон. Своїм визнанням цей добрий, розумний, сильний і талановитий малий, окраса мого двору в майбутньому підписав собі вирок. Ви думаєте володар країни вільний чинити, як йому хочеться? Ви думаєте я маю вибір?
- Турдале, мені шкода тебе втрачати. Я не можу порушити Закон, яким би ти мені не був приємним і дорогим. Ти – в руках Закону і Великого Шамана.
- Знаю, Повелителю Країни Гір і Спокою. Я стрічаю свою долю без страху і дякую Вам за останній урок.
- Урок? Який урок?
- Закон і обов’язок. Я знаю, що Ви не вважаєте мене злочинцем, але Закон так вважає. Дотримавшись закону, Ви зберігаєте лад в країні. Я знаю, що Учкурюк хоче мене знищити. Надії немає, але є сподівання. Поки дихаєш – живеш, поки живеш - сподіваєшся.
З тяжким серцем, я покликав охорону і велів вивести цього золотого юнака. За тим я покликав Учкурюка і сповістив, що його відомості ствердилися і в його волі помилувати юнака чи засудити…
Свидетельство о публикации №214101301822