Долина Bидiння

ДОЛИНА  ВИДІННЯ

«Я бажаю, щоб твоя душа, як Ноєва голубиця, не знайшовши ніде спокою, повернулася до серця свого, до того, що спочиває у серці твоїм, щоб збулося Ісаіне рече;ння: «Будуть основи твої вічні
родом родів, і назвешся творителем огорож, і стежки свої посередині заспокоїш».
 Григорій Сковорода

***
Вдячний учень під дахом наставника,
Був я з Майстром, як кухоль з коновкою.
Раз стрибнувши у вогнище Старчика,
Став відтоді новою істотою.

***
Мій любий Старчику,
Коли ти відійшов
В безмежний Край
Блаженного Цвітіння,
Я став на Путь,
Всміхнувся і пішов
До райдужних ланів
Свого прозріння.

ПОЧАТОК  МОГО  БУТТЯ

1 На початку дав мені Бог життя між Небом та землею.
2 І увійшов я у світ, і став між людьми сліпими та голодними, і побачив я язики полум’я нещадного, і почув я плач і скрегіт зубів, і злякався я неймовірно, і став оглядатися щоб розшукати Духа Божого, і не знайшов очима.
3 Від жаху, що панував на землі, зробився я теж сліпим і глухим, і жив, як і всі живуть, і плакав, і жадав порятунку.
4 Не знав я ще тоді, що серце, яке плаче і шукає вихід, знаходить його.
5 І зжалився Бог наді мною, і заговорив до мене, і так сказав: «Дам тобі світло радості!»
6 І тої ж миті розтулилися очі серця мого, і ввійшло в нього світло, і зрозумів я тоді: що таке «День», і що таке «Ніч».
7 І побачив, що добре воно. І був вечір, і був ранок, – крок перший.
8 І сказав мені Бог: «Ти краплина на мізинці длані Моєї, яку Я відділив від води, щоб кинути в інше море».
9 І сталося все по словах Його. І був вечір, і був ранок, – крок другий.
10 І побачив я землю такою, якою ніколи не бачив, і відчув всім серцем своїм, що воно  –  добро.
11 І пішов я босоніж росяними травами, і качався по стерні, як дитя у колисці, і пив воду з цілющих джерел, і їв плоди з дерев різних, і, навіть, з древа знання добра й зла з’їв плід. І побачив, що добре воно.
12 І сказав мені Бог: «Ти з’їв останній плід з цього старого дерева, і не даватиме воно більше плодів, і змій не спокусить нікого, тому й осуди Моєї більше не буде».
13 І був вечір, і був ранок, – крок третій.
14 Потім бавився я з зірками, розмовляв з братом місяцем та з ясним сонечком, і співав їм пісень, і танцював з ними. Від того, ніби не стало в мене ошалілої голови, і забув я відтоді всі знаки й часи, і не стало більше для мене днів, тижнів, місяців і років.
15 Один лише нескінченний Шлях, як правічний рушник, стелився переді мною, по якому весело було мені крокувати.
16 І побачив я, що це добре.
17 І був вечір, і був ранок, – крок четвертий.
18 Коли я присів край дороги, то й злетілося до мене все птаство, що літає над землею під небесною твердю, і риби великі й малі, що плавають у морі, і плазуни різні, що плазують по землі, і худоба, і земна звірина. Навіть і ті звірі прийшли, що жили колись на землі, і тепер їх нема, і говорили зі мною як з рівнею.
19 І бачив я, що добре воно.
20 І був вечір, і був ранок, – крок п’ятий.
21 І сказав мені Бог: «Створено тебе, як і інших людей, за образом Нашим і за подобою Нашою. То ж неси Наше і не цурайся Нашого. Хліб і вино в сумі твоїй, не загуби її».
22 І подякував я Бога за все, що вчинив Він зі мною. І ото  –  вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, – крок шостий.
23 То був початок мого Буття. І розпочав я свою працю, те, що наказано було мені вчинити. І пішов я прозорим Шляхом, не знаючи втоми, не вдаючись до відпочинку. І був я, як польова рослина з пуп’янком Чуття.
24 І був вечір, і був ранок, – крок сьомий…


***
   Старчику, коли ти покинув нас, то навіщо лишився із нами? Я чую твій подих і бачу твою сивину.

***
   Чув я голос Вчителя мого, Старчика, що казав: «Світлий Боже, чим заслужив я довіру Твою, що ти віддав мені на збереження цвяхи з розп’яття Свого? Чим віддячу Тобі?! Чим виправдаю довіру Твою?! Жарке залізо пече мені груди, очі чіпляються за зірки, а ноги самі несуть до людей. Спаси і помилуй, Господи!»

***
   Старчику, коли стяжав ти Святого Духа, чи не казав ти: «Я не годен Тебе». І коли Він покинув тебе, чи не казав ти: «Віднині я копійка, впаяна в кригу». І коли Він знову повернувся до тебе, чи не сказав ти: «Мене вже немає, то тільки Він».

***
   Кожного разу, коли я засинаю, я кажу собі: «Тату, де Ви, я шукаю Вас. І Ви щоразу відповідаєте мені: «Я уві сні твоєму штовхаю тебе до пробудження. Слухай Моє Слово. Дорогу ти маєш відшукати сам».

***
    Як легко виконувати закони! Сину мій, де б ти не був, я завжди з тобою, бо завжди зі мною мій батько.

***
   Боже Великий, Правдивий, Книгу Твою читаю потроху, але щодня, бо прийде день, коли осліпнуть очі, а серце вже знатиме Суть і Силу.

***
   Я кинув невеличкий камінчик у розщелину своєї душі і став чекати доки він дістанеться дна. Скільки я сиджу, а він все летить.

***
   Іде чернець у підземелля, запалює в темряві свічку, і каже: «Свічка – це я, вогонь над нею – це Бог».
   Я збігаю на найвищу могилу в степу, і теж кажу: «Я – свічка, а сонце наді мною – то Бог». Молитву ченця обступає темрява і тиша. Моя ж молитва тане, як зірка на блакитному килимі неба. А пташки підказують найсвятіші слова. (Сила)

***

   Славлю, Господи, все, що Тобі до вподоби! Передав Ти мені се через мого сина. І отця не знає ніхто, крім сина, і сина не знає ніхто, окрім отця, та кому отець захоче відкрити. Зерно моє знайшло шлях до колосочка Любові і зародило в душі моїй зерно Божих щедрот. (Сила)