Станьте безоднею миру

СТАНЬТЕ  БЕЗОДНЕЮ  МИРУ

«Тож вони за Євангелію вороги ради вас… Бо як і ви були колись
неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух, так і
тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх».
Рим. 11:28-36
               
   Якби постав переді мною Павло, я б його запитав: що то за Бог такий, що милує одних через покарання інших? Що за ворог живе ради мене і терпить муки, а я, через його страждання, «цвіту й пахну?!» І як то воно буде далі? За думкою Павла: замкне мене Бог у непослух, щоб зробити слухняним ворога мого, і зробить щоб я страждав. І далі каже Павло: «Бо все з Нього, через Нього і для Нього!» То знов я хотів би його запитати: Павле, якщо це так, якщо це для Нього, то навіщо Йому замикати людей у непослух? Невже тільки заради того, щоб потім помилувати всіх? А хіба не може Він помилувати всіх одразу, раз і назавжди? Що це за втіха така у Бога, що за гра?
   Слухайте ж, браття, мою вість: ви вже давно помилувані Творцем, а все живете, як оті партизани, що переховуються в лісі й гадки не мають, що давно вже скінчилась війна і що нема з ким воювати. Тож не гайте часу, складіть свою зброю, вийдіть з лісу і йдіть по домівках своїх і будуйте мирне життя.
   Ще так вам скажу: чи назвете ви річку, скуту кригою, «замкнутою у непослух»? Чи що робить ріка, щоб вирватися з-під криги? Зима для неї  –  то цілющий сон, а весна – час пробудження. Не воює вона з купами снігу й горами льоду… Ні, не воює. Ріка просто живе. А хіба назвете ви кригу, що тане  –  ворогом заради ріки, яка ніби страждає всю зиму заради морозу під панциром білих снігів? Звичайно, ні. Як все просто і не треба ніяких питань. Тане сніг, бо прийшла весна. Ніяка сила не заборонить й вам прокинутися од сну. Не гайте часу, кажу бо я вам, станьте безоднею миру, і поглине вас навіки блаженна безодня Творця!